Підтримати нас

Новий день у Старій Збур’ївці

Автор статті
06 серпня 2019 13:36
1,132
Поширити:

Редакція «Вгору» побувала на перший сходці жителів села Стара Збур’ївка,  які нарешті  увійшли до складу Голопристанської об’єднаної територіальної громади.

Планувалося, що голова ОТГ та «за сумісництвом» мер міста Гола Пристань Олександр Бабич ближче  познайомиться з селянами та разом вони обговорять плани: які вулиці треба освітити в першу чергу, які дороги відремонтувати, куди сміття тепер вивозитимуть та  інше. На цю зустріч запросили керівницю Херсонського Центру розвитку місцевого самоврядування Оксану Сілюкову, щоб незалежна експертка роз’яснила селянам їхні перспективи, права та можливості.

Бо опозиція процесу децентралізації три роки «обробляла» місцевих, розповсюджувала серед них страшилки та міфи про те, що всі надходження місто забере собі; село втратить  назву (перестане існувати як населений пункт); вирішувати життєво важливі питання стане  складно — садки та школи закриють; фельдшера не буде; за будь-якою довідкою доведеться їхати в Голу Пристань…

В очікуванні зустрічі з новим головою.

І така «робоча зустріч», як і очікувалося, виявилася надзвичайно бурхливою. Як тільки Олександр Бабич привітав селян з тим, що вони нарешті подолали всі перепони та стали однією громадою, одразу із зали почали кричати щось на кшталт: « Хто це вирішив; хочеш сказати, що тепер села немає, що тепер Стара Збур’ївка — частина Голої Пристані; зазомбували всіх, обдурили, тепер грабувати прийшли?!»

Це кричали представники місцевої опозиції та сусідньої Нової Збур’ївки. Вони навіть Оксану Сілюкову слухати не хотіли. Хоча вона одразу визнала, що спочатку теж була їх прихильником, тобто сприяла створенню Новозбур’ївської ОТГ, куди, за Перспективним планом формування територіальних громад області, мала увійти й Стара Збур’ївка. Тому теж «гальмувала» входження Старої Збур’ївки до складу Голопристанської ОТГ. Але за три роки з початку  децентралізації новозбур’ївчани нічого не зробили, щоб створити громаду навколо свого села. Лише приїжджали на сходки старозбур’ївчан та заважали їм спочатку об’єднатися, а після зміни законодавства — приєднатися до Голої Пристані.

Маленька преамбула: упродовж останнього року редакція «Вгору  часто виїжджала на офіційні заходи Старої Збур’ївки, де вирішувалася доля села — об’єднатися в одну громаду з сусіднім селом Нова Збур’ївка або приєднатися до міста Гола Пристань. Навколо рішення об’єднатися не з сусідами, а з містом, було багато суперечок, не  раз мали місце провокації, був шалений опір з боку місцевої опозиції, керівництва Нової Збур’ївки та обласної влади. Тож журналісти нашого видання слідкували, щоб не було порушень прав людей та законодавства.

Так от, вищезгадана перша сходка старозбур’ївчан у складі Голопристанської громади була найчисленнішою за весь час нашого спостереження. У просторому місцевому клубі на всіх не вистачило місць: люди стояли під стінами, у проході. Було  душно, бо вентиляція приміщення  не розрахована на таку кількість людей.

 

Легше стало дихати після того, як під оплески та улюлюкання виставили з зали місцеву опозицію та сусідів — жителів Нової Збур’ївки. Виставили тому, що у більшості місцевих просто урвався терпець. Бо люди зібралися послухати, що їм чекати від приєднання до міста, послухати, як зміниться їх життя. А опозиція та сусіди  перекрикували навіть гучномовець, яким користувалися виступаючі, намагаючись вгамувати крикунів та відповісти на болючі питання, які хвилювали переважну кількість присутніх.

Втім, слово «виставили», мабуть, не дуже коректне. Просто селяни дуже наполегливо стали пропонували крикунам вийти: новозбур’ївчани тут взагалі були зайві, адже на сходці мали обговорювати плани розвитку Старої Збур’ївки, до яких вони не мають ніякого стосунку. А щодо місцевої опозиції — то всім уже набридло чути вигадані «страшилки». Тож коли крикуни зрозуміли, що їх ігнорує не влада, а більшість членів громади ,— вони й пішли  під свист та радісні оплески.

Керівниця Херсонського Центру розвитку місцевого самоврядування Оксана Сілюкова та голова Голопристанської ОТГ Олександр Бабич.

А після цього розпочався дуже конструктивний діалог. По-перше, нарешті всі почули те, що хотіла сказати незалежна експертка, одна з провідниць децентралізації Оксана Сілюкова:

- Я дуже сподіваюся, що у вас все вийде, справді цього хочу, бо ви дуже важко до цього йшли. У нас у всіх ОТГ одразу дуже суттєво збільшується бюджет. Отже, у вас будуть уже зовсім інші можливості. Субвенція на освіту,  охорону здоров’я, тобто ті кошти, які раніше йшли спочатку на область, потім на районну державну адміністрацію і вже потім — на сільську раду (і дуже часто таке спостерігаю, що розподіляються вони не в залежності від потреби, а від стосунків голів сільської ради з керівництвом), ті субвенції будуть іти безпосередньо до вас. І хочете ви, щоб гроші, які заробляються на території Старої Збур’ївки, поверталися на розвиток Старої Збур’ївки? Тепер — залежить не від когось, а саме від вас.

По-друге, Олександр Бабич  остаточно спростував усі «страшилки».  На прикладі інших громад він пояснив, що   село Стара Збур’ївка не втратило і не втратить свій статус та назву. Тож паспорти переробляти не треба, і за комунальні послуги селяни й далі  платитимуть менше, ніж містяни. Що за довідками до Голої Пристані їхати не доведеться, бо їх, як і раніше, можна отримати на місці. Лише змінився статус їхнього голови сільради Віктора Маруняка — на виконуючого обов’язки старости. Але процедура не змінилася,   нові печатки вже готові. Більше того, у місті Гола Пристань більшість послуг, довідок та дозволів  уже надаються через мережу інтернет. І такі саме зручності планується впровадити в Старій Збур’ївці.

Він також роз’яснив, що податки до спільного бюджету почнуть надходити лише з початку нового року. І розподіл спільних надходжень також розпочнеться лише з нового року. Бо це вимога законодавства. Тобто,  поки що і Стара Збур’ївка, і Гола Пристань  вимушені жити за «старими» фінансовими розрахунками, запланованими на поточний рік. Але. Є деякі проблеми, які місто може допомогти селу вирішити вже зараз. Наприклад, завести до села техніку міського комунального підприємства, та прогрейдерувати ті ґрунтові дороги, які цього давно вже потребують. А одночасно — робити проекти ремонту тих доріг, які значаться асфальтованими, але від покриття залишилися лише спогади на папері. Разом розпочати сортувати та вивозити побутові відходи на міський офіційний полігон, а інше сміття — на переробку (а не ховати його в городах, або, що гірше, — в плавнях).

Також виникло питання про внутрішні пасажироперевезення. Бо, по-перше, частина працівників  державних установ, розташованих на території Старої Збур’ївки, зокрема, виправної колонії-лікарні №7  та санаторної загальноосвітньої школи-інтернату Херсонської обласної ради - мешканці Голої Пристані, тож їм дуже незручно і дорого їхати попутками на роботу та повертатися. Тож чи можливо запустити зранку та ввечері такий автобус, щоб він їх довозив та відвозив з роботи. По-друге, пенсіонери Голої Пристані користуються пільгами у міському й міжміському транспорті, а пенсіонери Старої Збур’ївки ( Нової Збур’ївки також) такої пільги не мають, бо районний бюджет цього не передбачив. А їм навіть за пенсією,  не кажучи про інші потреби, доводиться їздити до Голої Пристані, бо пошта в селі працює  абияк, а банкоматів немає. На що Олександр Бабич пообіцяв провести перемови з керівниками банків та посприяти встановленню в селі банкоматів. І пообіцяв також переговорити з міськими пасажироперевізниками про можливість подовжити їх маршрут до села. Але одразу зауважив — останню послугу можна запровадити лише з наступного року, і за це треба буде платити зі спільного бюджету. Тобто хочемо, щоб наші дідусі та бабусі користувалися пільгами, хочемо їм допомогти — значить, усім, хто працює, треба платити податки. Щоб не довелося вибирати — спрямувати кошти на пільгові перевезення чи   на ремонт шкільного даху. Бо більшість надходжень до спільного бюджету громади — це податки від зарплати офіційних робітників та легальних підприємств.

Через спеку на вулиці чим довше тривала зустріч, тим нестерпніше було перебувати в переповненій залі. Але люди не розходилися більше двох години, усе запитували і запитували. Мабуть, за останні роки в них уперше з’явилися надія та перспектива.

P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Більше новин читайте на нашому телеграм каналі
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ