Новий відлік. Як переселенці у різних регіонах вирішують карантинні проблеми з житлом і роботою
Багато кому з переселенців зі сходу у 2014 році доводилось починати з нуля. Нинішня криза деяких із них змушує робити це знов. Через карантин чимало бізнесів опинились на межі виживання, люди втрачають роботу або зарплата стає меншою. А от орендна плата за житло знижується не завжди. Переселенці не можуть повернутися додому. Зараз закриті КПВВ, але і за звичайного режиму їхньої роботи для когось це – загроза життю.
Які виходи знаходять люди у різних за вартістю життя і масштабами містах, Свои.City розпитали у переселенців Києва, Бердянська та Ужгорода.
Історія про роботу та гранти
Через карантин онлайн-продажі чаю та кави у підприємиці Тетяни Андрєєвої виросли на третину, але крамницю все одно доведеться закрити, а основні сподівання тепер – на міжнародних донорів.
З початком війни жителька Новоазовська Тетяна Андрєєва втратила будинок та роботу. Переїхала до Бердянська у Запорізькій області. Знайти роботу було важко, виживала лише за допомогою соцвиплат. Але завдяки грантовій підтримці Програми розвитку ООН відкрила власний магазин з кавою, чаєм, сухофруктами та горіхами. Щоправда, працюватиме він лише до травня. Через карантин Тетяна одразу перепрофілювала магазин, він почав працювати на доставку. В основному, люди замовляють каву та чай. В інші міста товар відправляють «Новою поштою», по Бердянську підприємиця розвозить його сама.
Андрєєва розповідає:
В онлайні продажі навіть збільшились на 30-35%. Але крамницю доведеться закривати через підвищення орендної плати.
У мене суборенда. Власник приміщення підняв плату за оренду суборендарю. Суборендар з’їжджає з приміщення і розриває зі мною договір оренди. Власник приміщення піднімає ціну до 300 гривень за квадратний метр. Це забагато, зараз у нас оренда коштує 150-200 гривень за квадратний метр, – пояснює Тетяна.
В онлайні продажі магазину Тетяни Андрєєвої навіть збільшились. Але крамницю доведеться закривати через підвищення орендної плати
Підприємиця не відчула полегшення для малого бізнесу, яке обіцяла держава. Насамперед, це звільнення від сплати єдиного соціального внеску у березні та квітні. Андрєєва розповідає:
У податковій я сказала про «податкові канікули». Відповіли: «Дівчата, будь ласка, платіть. Ніхто нікого ні від чого не звільняв. Ці кошти підуть на додатковий рахунок. Платіть, інакше потім доведеться платити більше». Зв’язуємося з юристами, щоб з’ясувати ситуацію, але поки платимо.
Зараз підприємиця зосередилася на нових грантових заявках. Тетяна має дві ідеї для грантового проєкту, який проводить Програма ООН з відновлення та розбудови миру за підтримки Євросоюзу. Там можна отримати до 6500 євро у гривневому еквіваленті для розвитку своєї справи у Донецькій, Луганській і частині Запорізької областей.
Планую писати грант на створення онлайн-крамниці з еко-продуктами. Ще у мене є ідея щодо виробництва кави під власною торговою маркою. Писатиму обидва проєкти. Який виграє – з тим і працюватиму, – розмірковує Тетяна.
Історія про роботу і силу соцмереж
Роман Федоренко після початку карантину написав у переселенській фейсбук-групі: «Друзі, я сім’янин і переселенець, у зв’язку з ситуацією в країні, залишився без заробітку. Я професійний досвідчений будівельник з бригадою і інструментом, хочу запропонувати вам свої послуги з ремонту ваших квартир, офісів, житлових і нежитлових приміщень. Порядність і якість гарантую!»
Відгук був такий великий, що Роман не встигав відповідати на повідомлення. Допомогу в соцмережах він шукав вперше.
Чоловік із родиною переїхав до Києва з Донецька у 2014-му. До війни працював економістом з планування. У столиці вирішив зайнятися будівництвом. Починав підсобником. Федоренко згадує:
За кілька років він створив власну компанію «ПЦБ-Сервіс», у його бригаді тільки штатних співробітників – 50. Зазвичай працюють з бюджетними об’єктами: були генеральними підрядниками на Палаці спорту в Києві, робили школу в Славутичі, військову частину у Львові, будинок офіцерів у Мукачевому, співпрацювали з Міністерством освіти.
У зв’язку з ситуацією в країні чимало таких проєктів заморозили. Ускладнює ситуацію те, що з Польщі повернулися багато українських будівельників. За словами Романа, вони давно не в курсі місцевої ситуації і обвалюють ціни.
Конференц-зал, який компанія Романа Федоренка робила наприкінці 2019 року на замовлення Міністерства освіти
Федоренко намагається зберегти колектив, де близько половини працівників – теж переселенці. Вихід бачить у тому, щоб брати приватні замовлення. Хоча визнає, що в українських умовах це – авантюра. Треба вміти не лише заробити гроші, але і забрати їх.
Оцінювати наслідки кризи для компанії Федоренку поки важко.
Угоди мають терміни, після карантину будуть і перепідписання, і перегляд, бо змінюється структура ринку, цінова політика. Велика тяганина, яка вимагає витрат і часу. Фірма понесе збиток. У відсотковому співвідношенні – 50 на 50, чи виживе вона, – розмірковує він.
Житлові домовленості
Тетяна Хорошилова переїхала до Ужгорода з Макіївки. Вона є заступницею голови правління громадської організації «Закарпаття-Донбас», також працює психологом у Закарпатському обласному центрі соціально-психологічної допомоги. Торік єдина з переселенців у Закарпатській області змогла скористатися пільговою іпотекою для ВПЛ і ветеранів АТО (та сама під 3% річних). Через кризу сплачувати кредит стало важче, Хорошилова шукає способи, як зменшити це навантаження на бюджет під час карантину.
За словами Тетяни, чимало переселенців звертаються до «Закарпаття-Донбас» з питаннями щодо оренди житла.
Люди почули по телевізору, що президент обіцяє зменшення орендної плати. Але на практиці це не працює. Орендатори так само в кризі, деякі навіть піднімають плату, – додає вона.
А от Роман Федоренко з Києва домовився з орендодавцем щодо зменшення оплати.
У мене власниця квартири лояльна та адекватна. Ось ми і домовились про відтермінування за квартплатою. У хлопців з моєї бригади інша історія. Багатьом з них кажуть: або плати, або з’їжджай. У них великі шанси опинитися на вулиці, а у мене – отримати багато розкладачок вдома, – сумно жартує він.
Тетяні Андрєєвій легше: її родина живе у родичів, платити за оренду не треба. Вона додає, що багатьом її знайомим йшли назустріч: не піднімали орендну плату, іноді дозволяли не платити за комуналку.
«Будинок мрії» для переселенців в Ужгороді
Житлова проблема – одна з основних для переселенців і без карантину. В Ужгороді вони намагаються вирішити її, спираючись на власні зусилля.
У 2018 році міськрада Ужгорода виділила територію старої котельні в оренду для організації «Закарпаття-Донбас». Переселенці боролись за це кілька років і хочуть збудувати там багатоповерхівку, яку називають «будинком мрії». Наступний крок – розробка проєктної документації. Переселенці розраховували на допомогу місцевої влади, але розуміють, що з карантином усе відкладається.
Костянтин Блажевич, голова правління громадської організації «Закарпаття-Донбас», сам родом із Донецька, розповідає:
У громадській організації знайшли компанію, яка може розробити документацію, це має коштувати 750 тисяч гривень. Активісти направили листа до мерії, щоб там допомогли з цією сумою. До карантину у міській раді шукали способи, як виділити на це кошти.
Ділянка в оренді у переселенців до 2023 року. Щомісяця вони платять за це 4,5 тисячі гривень. Щоправда, під час карантину мають «канікули», бо постанова Кабміну дозволяє не платити за оренду комунальної власності у цей період. Костянтин сподівається, що коли ситуація з коронавірусом уляжеться, міськрада все-таки допоможе з фінансуванням розробки проєкту будинку.
Як тільки буде проєктна документація, зможемо зрозуміти вартість квадратного метра. З цього буде визначено те, скільки грошей потрібно на весь будинок, – додає він. – Тоді ми зможемо назвати точну суму пайщикам, або будемо звертатися до фінансових інституцій, щоб прокредитуватися, або будемо шукати інвестора, щоб він вклав кошти, а потім отримав прибуток.
Соцвиплати
Анжела Бабкіна родом з Шахтарська, зараз теж живе в Ужгороді. Працює в організації «Закарпаття-Донбас», є радницею з питань соціальної згуртованості у Закарпатській області. Анжела каже, що чимало переселенців звертались до організації з питанням про продовження соціальних виплат.
Анжела Бабкіна
Нагадаємо, що виплату адресної допомоги від держави для переселенців треба продовжувати раз на півроку. Для цього треба прийти до управління соцзахисту, написати заяву.
За рішенням уряду, соцвиплати на час карантину продовжуються автоматично. Але спочатку адресну допомогу для внутрішньо переміщених осіб не внесли до переліку таких соцвиплат. 8 квітня зміни внесли, тепер виплати адресної допомоги під час карантину і протягом місяця після нього залишаються автоматично.
Анжела Бабкіна говорить, що коли людина телефонує з конкретним випадком щодо соцвиплат, вона зв’язується з соцзахистом Ужгорода, інших міст, обласного департаменту. Усі такі проблеми їй вдавалось вирішити.
Загальні проблеми
Після того, як 6 квітня правила карантину стали суворішими, до «Закарпаття-Донбас» почали телефонувати люди, яким понад 60 років. За новими правилами їм можна виходити з дому тільки за нагальної потреби, якщо про них нема кому подбати, і не далі, ніж на 2 кілометри.
Люди питали, як це – не можна вийти, а треба йти знімати пенсію. Наші люди, яким понад 60 років, більше звикли знімати пенсію і користуватися готівкою. Тому доводилось консультувати з цього приводу, – розповідає Анжела Бабкіна.
Анжела пригадує ситуацію, коли переселенець кілька місяців шукав роботу, зрештою знайшов її в Ужгороді. Почався карантин, припинилось міжміське сполучення, людина не може добиратися до роботи і втрачає її.
На Закарпатті теж трапляються ситуації, коли місцеві переселенці залишаються «закритими» на окупованих територіях через закриття КПВВ.
Був такий випадок: є родина – мама, тато, доросла донька. Мати поїхала на окуповану територію перевірити квартиру і не встигла повернутися, бо закрили КПВВ. Залишилась там. Тато з донькою в Ужгороді, – додає Анжела.
Усім, у кого є питання, особливо стосовно соціального захисту, Бабкіна радить звертатися на урядову гарячу лінію 1545. І обов’язково зафіксувати це звернення для статистики.
***
Треба прийняти факт, що така ситуація – це надовго. Навіть якщо ми подолаємо епідемію в країні – хоча ми розуміємо, що це не буде скоро – економічні наслідки від того, що відбувається, відчуватимуться доволі довго, – розмірковує Тетяна Хорошилова. – Треба підготуватись насамперед морально до того, що буде важко, і це буде довго. Як марафон. І діяти треба, виходячи з цього. Думати, як подолати важкий довгий шлях, планувати і починати долати.
Корисні контакти для переселенців. За ними можна отримати пораду правника, якщо виникли проблеми через карантин і не лише
Юридичний порадник для переселенців вже дав чимало роз’яснень щодо проблем, пов’язаних з карантином. У фейсбуці можна звертатися і з персональними запитаннями – бот швидко дасть підказку.
Благодійний фонд «Право на захист» має осередки, куди переселенці можуть звертатися за правовою допомогою, у Дніпрі, Бахмуті, Запоріжжі, Кураховому, Сєвєродонецьку, Слов’янську, Маріуполі та Харкові. Перелік контактів є за посиланням.
«Закарпаття-Донбас» – громадська організація для переселенців зі сходу та Криму у Закарпатській області, номер телефону: 050 471 44 41.
Благодійний фонд «Станція Харків» – допомагає переселенцям з Криму та Донбасу, жителям Харківської області, номер гарячої лінії: 0 800 408 400, працює з понеділка по п’ятницю з 10.00 до 17.00.
Благодійний фонд «Восток SOS»:
- юридична допомога у Донецькій області за номерами 068 664 21 04; 099 297 64 34;
- юридична допомога у Луганській області за номерами 068 827 28 95; 095 374 82 70;
- телефон довіри (психологічна допомога) за номером 050 699 84 85.
Телефонувати можна у будні з 10.00 до 18.00.
Безкоштовна гаряча лінія ГО «Донбас SOS»: 0 800 309 110. Дзвінки приймають з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 19.00.
Проєкт «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
-preview.webp)
