Навчання в укриттях: сьогодення студентів
Студенти закладів вищої освіти продовжують навчатися в асинхронному форматі.
Декілька разів на тиждень на платформі Zoom, у форматі консультацій чи самостійного опрацювання. Такий формат діє до завершення навчального року. Суворих часових обмежень немає. Ті, хто не виходять на зв’язок, мають право скористатися академічною відпусткою і поновити навчання наступного року.
Як вдається засвоювати нову інформацію під гуркіт обстрілів та в перерві між цілодобовим потоком новин про війну? Розповідають херсонські студенти.
Анна – майбутній педагог. За її словами, навантаження стало більшим, оскільки виконувати практичні завдання, писати курсову роботу доводиться в укритті.
«Періодично чутно вибухи за містом, під нами дрижить земля. Відчуваємо вібрації, бо укриття під землею», - ділиться студентка. Час від часу окупанти глушать інтернет-зв’язок, тому проблематично регулярно підключатися до онлайн-лекцій. Анна додає: «Ускладнює ситуацію те, що виконати практичні завдання та надіслати викладачу також потрібно через інтернет. Потрібно чекати, доки з’явиться сигнал, однак викладачі ставляться до цього з розумінням».
До кінця навчального року студенти мають написати курсові роботи. Через проблеми з інтернетом викладачі порадили писати від руки. Тоді виникає питання, як їх перевірятимуть, якщо деякі студенти покинули місто? Та поки молодь про це не думає, в головах радше рядки з пісні «Коли настане день, закінчиться війна?».
Морально готовою до навчання виявилася Софія. Вона здобула диплом журналіста на рівні «Бакалавр», а цього року стане магістром.
«Існує багато перепон та складнощів, але усі сфери в країні за можливості мають відновлювати своє функціонування. Освітній процес – зокрема», - наголошує дівчина. Софія вчиться на бюджеті, стабільно отримує стипендію. Вона намагається тримати себе в інтелектуальному тонусі, щоб навчання не було стресом. «У першій половині дня консультуюсь з викладачами, а у другій – виконую завдання та роблю нотатки для дипломної роботи», - ділиться студентка.
Софія живе на околиці міста, де добре чутно запуски ракет. Одного разу снаряд пролетів біля їхнього будинку. Вона переймається безпекою своїх рідних, тому навчання відходить на другий план. За словами дівчини, щоб відволіктися від думок про негатив, потрібно навантажити себе роботою. У її випадку – це фріланс за фахом, коли можна здобувати практичні навички та отримувати прибуток.
Про свою реальність розповів і Гнат – майбутній фахівець з туризму. На його думку, навчання в умовах війни не виконує початкові функції – здобуття нових знань. Студент питає:
«Як можна спокійно відновлювати рутинні процеси, якщо по вулицях ходить ворог? Вони їздять на танках, спрямовують зброю на людей (у мене особисто була така ситуація). Ми з сім’єю сидимо в підвалі будинку і хвилюємося, щоб до нас не прийшли «з ревізією». Такі випадки набули поширення на Херсонщині. Інколи перевіряють документи та наявність зброї, а інколи б’ють та забирають із собою. Невідомо чому і куди».
Останнє, що хвилює студента – оцінки в університеті. Для нього це просто цифра, яка має бути прохідною.
«Виконуй базові вимоги викладачів – і вуаля. Проблем не матимеш. Цифра в дипломі не значить взагалі нічого, якщо в тебе є мозок і ти вмієш ним вправно користуватись», - додає Гнат. У перерві між навчанням та переглядом новин хлопець виконує комплекс тренувань для здоров’я спини та тонусу м’язів. Жартує: «Потрібно привести себе в гарну форму, нам ще влітку їхати відпочивати в український Крим!»
Тож реакції студентів щодо відновлення навчання різні. Хтось не розуміє, як можна повноцінно працювати у стані стресу, а для когось це додаткова мотивація. Історично склалося так, що світле майбутнє ми творимо крізь терни!
