Міжнародна асоціація ILGA відзвітувала про становище ЛГБТ України в 2019 році

За останній рік український уряд не досяг прогресу у виконанні Національної стратегії з прав людини, зокрема і в тій частині, яка стосується прав ЛГБТ, а кампанії проти сексуальних меншин не отримали належної відсічі.

Такі висновки містить щорічний звіт Міжнародної асоціації ILGA. Документ, який оцінює ситуацію у світі в цілому і в кожній країні зокрема, наводить приклади нападів на ЛГБТ-активістів в Україні і визнає, що норми на їхній захист в Україні існують, але не втілюються у життя належним чином. Зі свого боку, правозахисники визнають, що масштаб переслідування ЛГБТ в Україні за рік дещо зменшився, але цим можна завдячувати не владі, а суспільному розголосові й зусиллям громадянського суспільства, повідомляє Радіо Свобода.

За рік українська влада не досягла прогресу щодо виконання Національної стратегії з прав людини, Плану дій із її реалізації (на 2015–2020 роки) і окремих розділів у цих документах, які стосуються прав ЛГБТ. Про це йдеться у щорічному звіті Міжнародної асоціації лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів (ILGA), яка об’єднує організації сексуальних в усьому світі.

Українське законодавство в контексті прав ЛГБТ є «адекватним», але «бракує імплементації», відтак люди, які належать до ЛГБТ, змушені приховувати свою ідентичність через суспільні забобони й ризик нападів – так оцінив ситуацію після свого візиту до України незалежний експерт ООН із питань захисту від насильства за ознакою сексуальної орієнтації Віктор Мадрігал-Борло, цитує його позицію звіт ILGA.

Експерт закликав українських політиків стати на підтримку ЛГБТ-громади.

Звіт ILGA наводить найбільш значущі й показові випадки і факти, які описують стан справ із захистом сексуальних меншин в Україні:

• Національна стратегія з прав людини передбачає юридичне визнання одностатевих і різностатевих пар. Водночас Мін’юст у своєму звіті про виконання стратегії зазначив, що втілити в життя легалізацію одностатевого партнерства – неможливо.
• Правозахисний ЛГБТ-центр «Наш світ» звернувся до уряду з вимогою виконувати це й інші зобов’язання держави щодо прав сексуальних меншин.
• 11–14 квітня 2019 року в Києві відбулася «Друга європейська лесбійська конференція», яка зібрала близько 300 учасників із Європи й Азії. Протестувальники, з числа крайніх правих організацій і релігійних громад, намагалися перешкодити зібранню, але поліція успішно стримала їх і захистила учасників. Але так поліція діяла не завжди.
• 15 вересня вперше відбувся «Марш рівності» відбувся в Харкові, він зібрав 3 тисячі осіб. Міський голова Геннадій Кернес намагався заборонити цю подію через суд. Учасники зазнали нападу праворадикалів, поліція затримала 17 із нападників. У схожій ситуації опинялися учасники акцій ЛГБТ в інших місцях: напади під час або після акції, мовиться у звіті ILGA.
  • Український парламент відхилив дві поправки до податкового законодавства і законодавства про громадські організації. В разі їхнього ухвалення неурядові організації мали б подавати детальні звіти зі вказівкою всіх іноземних партнерів, з якими вони співпрацюють. В ILGA припускають, що в разі ухвалення цих норм громадські організації, зокрема об’єднання ЛГБТ, почали б отримувати штрафи або взагалі опинилися під загрозою закриття.

    Що змінилося за рік?

    Ситуація є непростою, відтак в Україні правозахисники досі мають дуже багато роботи, визнає директор представництва правозахисної організації Freedom House в Україні Метью Шааф. Він закликає всі сторони, від держави до громадянського суспільства, об’єднати зусилля для захисту ЛГБТ-спільноти, а також активістів і правозахисників, які теж потерпають від нападів через свою діяльність.

    «Статистика свідчить, що в нас залишається багато роботи. Ми закликаємо до захисту громадських активістів на рівні закону, на рівні конкретних дій. Цими питаннями мають займатися всі. Freedom House опікується захистом громадянських і політичних прав в усьому світі, і ми розуміємо, що становлення громадянського суспільства впливає на рівень демократії в Україні, так само, як і в решті країн. Коли активісти хвилюються, організовувати захід чи ні, вийти на марш чи ні, коли вони дізнаються, що планується насильство проти них через їхню громадську діяльність, то йдеться не лише про правопорушення, а й про якість і про здоров’я української демократії», – наголошує Метью Шааф.

    Ситуація із переслідуванням активістів ЛГБТ є дещо менш драматичною, ніж торік, але в цьому немає особливої заслуги влади, зазначає аналітик «Центру прав людини ZMINA» В’ячеслав Ліхачов.

    «Зменшення кількості інцидентів у 2019 році порівняно з попереднім роком, на жаль, не можна пояснити впровадженням значущих кроків влади щодо захисту правозахисників, бо таких не було. Натомість більш імовірно, що зменшення кількості інцидентів у 2019 році пояснюється посиленням уваги до переслідування правозахисників у ЗМІ, серед політичних лідерів, міжнародних організацій і всередині самого громадянського суспільства», – пояснює аналітик.