Літня поліцейська академія: приклад, як цікаво навчити молодь безпеці

Громадська організація КІПЦ «Європейський клуб» та Патрульна поліція Кременчука у партнерстві з Кременчуцькою Централізованою бібліотечною системою (ЦБС) для дорослих, ГО «Простір свідомості» та Центром надання безоплатної вторинної правової допомоги знайомили молодих людей віком 14-20 років з роботою правоохоронних органів, громадською безпекою та юридичними аспектами.

Проект тривав майже 4 місяці. За цей час молоді люди провели з правоохоронцями та активістами чимало ігровечорів, квестів, відвідали відділок місцевої поліції, навчалися прийомам самооборони, дивилися документальні, художні фільми та обговорювали їх, читали книги.

На відкритому уроці самооборони:

Відео: «Кременчуцький ТелеграфЪ»

Також студентів навчали правових аспектів - на семінарі у Центрі безоплатної вторинної правової допомоги вони дізналися про систему БВПД, про адвокатську таємницю, про те, чому люди вірять шахраям та погрозам колекторів більше ніж правоохоронцям та правозахисникам.

Замість звичайних іспитів реалізатори проекту влаштували учасникам квест на правову тематику та форум-театр.

Завершальним етапом навчання була поїздка до Академії патрульної поліції. Поїхати туди могли ті, хто брав найактивнішу участь у навчанні.

Мультимедійний тир в Академії патрульної поліції дуже сподобався кременчужанам.

Стереотипи у головах, або до чого тут котики…

А ось що нам розповіла координаторка проекту «Літня поліцейська академія», менеджерка проектів ГО «Європейський клуб» Світлана Овчаренко (на фото).

Світлана Овчаренко

- Як Ви шукали партнерів для реалізації проекту?

- Вперше у нас була така цікава ситуація, коли не довелося далеко ходити й шукати, бо ми вже працювали разом в іншому проекті, який теж був спрямований на побудову довіри до поліції. Це був проект «Поліс» - поліція і спільнота. Його підтримував IREX. Він реалізовувався в кінці 2017 на початку 2018 року. Саме там ми вперше спробували працювати разом, нам сподобалося, і ми вирішили, що варто співпрацювати й надалі. Наприкінці проекту ми про це говорили як просто про бажану перспективу. А коли з’явилася можливість подати проект  і працювати разом знову, то ні в кого не було вагань і сумнівів.

- Як поліція відреагувала на пропозицію взяти участь у проекті?

- Поліція взагалі запропонувала цей проект. Оголошення про нього знайшла Ярослава Крамаренко (інспекторка зі зв’язків з громадськістю Кременчуцької патрульної поліції, активна учасниця проекту  - ред.). Вона прийшла до нас з цією ідеєю. І потім ми зібралися всі разом і підтримали. Донором цього проекту є канадський фонд (програма підтримки, підготовки поліцейських). Тому, можливо, у поліції одразу був доступ до оголошення. Бо ми як громадська організації його не побачили на тих ресурсах, на які ми звикли заходити, шукаючи якісь грантові пропозиції.

- Скільки дітей охопив проект?

- Ми підрахували, що загалом учасників було більш ніж 400. Були люди одні й ті ж, які ходили на різні заходи. Ми планували, що у нас буде постійних учасників 20-25. Насправді їх було менше. Адже влітку не так вже й легко залучити підлітків на заходи. Хтось їздив на відпочинок, в гості... Тому дехто ходив частіше, дехто рідше. Хтось цікавився лише фізичними активностями. Хтось навпаки охочіше приходив поговорити, але не дуже цікавився самообороною.

В учасників були такі собі заліковки, де ми ставили відмітки про те, що вони відвідали заходи, скільки заходів. Адже за цими відмітками ми визначали, хто поїде на екскурсію до академії патрульної  поліції. Але вийшло так, що Академія нас змогла прийняти трішки раніше, ніж закінчився проект. Тому не можна сказати, що лише заліковка впливала на рішення про поїздку. Вирішальним було все ж таки бажання поїхати. Але ми вели облік, скільки хто відвідував занять, які заняття.

- Ознайомилася з відгуками дітей, які навчалися у Літній поліцейській академії. Вони дуже позитивні, особливо їм сподобалася подорож до Академії патрульної поліції, що в Києві…

- Так. Дійсно нас так приємно вразило те, що після екскурсії до Академії у відгуках кілька дівчат, зокрема, написали, що повернуться до цього навчального закладу вже студентками, що хочуть стати поліцейськими. Ця подорож надихнула. Ми спілкувалися і з начальником академії, і з курсантами, і бачили, як відбуваються заняття. Можна багато розповідати, чи чесно вони там готуються чи нечесно, хороша у них підготовка чи ні. Але коли ти бачиш це на власні очі… Ми якраз попали, коли вони відпрацьовували за легендою захоплення приміщення. Їм треба було його звільнити. Бачиш, що люди працюють так, як треба. Дуже важливий момент, якого не було в міліції, це те, що поліція – сервісна служба, що вона служить людям, а не карає. І коли хтось із дітей запитав: «Чи будуть поліцейські надавати допомогу злочинцю, якщо при затриманні він отримав поранення», то без вагань правоохоронець сказав: «Звичайно, ми ж допомагаємо людям». Це теж всиляє надію, що поліція працює вже по-іншому.

- З якими проблемами чи перешкодами ви стикалися під час реалізації проекту? Можливо, щось не вийшло, щось можна було покращити?

- Ускладнило нашу роботу те, що ми пізно почали. Ми лише наприкінці червня знали, що будемо реалізовувати цей проект. Це не зовсім від нас залежало. Нам підтримали проект пізно – коли вже закінчилося навчання у школах. Молодь важко було знайти організованою, важче було поширювати інформацію про проект. Адже всі користуються різними каналами. Ми – Фейсбуком, молодь – Instagram, Viber. Довелося робити у Viber спеціальну групу для комунікації з учасниками. Якби ми оголошували про те, що буде Літня поліцейська академія, то, можливо, більше підлітків стали б учасниками. Ми планували пройтися по пришкільних таборах, але не встигли. На початок проекту вони вже закінчилися.

- Які загалом Ваші враження від проекту?

- Сподобалося те, що молодь отримала можливість поспілкуватися з поліцією відверто, щиро - не у форматі лекції, іспитів, тестів. Можна було просто поговорити так по-людськи, поставити будь-які питання. Виявилося, що підлітки дуже цікавляться самообороною. В ході проекту ми проводили анкетування. Виявляється, що люди не дуже багато знають про повноваження патрульної поліції, або плутають повноваження колишньої міліції та теперішньої поліції, не розрізняють повноваження, наприклад, патрульної поліції й інших підрозділів. Дуже частим було питання: «Чому ви не знайшли мій викрадений мобільний телефон?» І поліцейські знову і знову пояснювали, що це не завдання патрульної поліції. Що вони можуть затримати злодія по гарячих слідах, якщо їх викликали на подію. Але якщо той телефон вкрадений місяць тому, то патрульна поліція хіба що випадково може його знайти. Розшук – це не їхні повноваження. Ще ми питали в день квесту у людей, які у них виникають асоціації зі словом «поліція», чомусь нам дуже часто зустрічалися відповіді про котиків. Про те, що поліція знімає котиків з дерева. І коли ми питали, які повноваження у поліції, і чи хочуть люди додати їй повноважень чи навпаки зменшити, люди знову ж таки казали: «Треба заборонити поліції знімати котиків з дерев». Багато питань було про те, коли можна викликати поліцію і чи варто. Люди бояться відповідальності за фальшивий виклик. І діти також казали, що бувають ситуації, коли хочуть викликати поліцію, але бояться, що їх потім покарають за фальшивий виклик, і тому вирішують, що краще промовчати. І взагалі їм сказали, що на дитячі виклики поліція не виїжджає. Це був такий корисний момент, коли діти почули від самих поліцейських про те, що не буває важливих і неважливих викликів, що вони виїдуть на будь-який виклик.

- Цікавий проект. Коли передивлялася пости про заходи з нього, думала, чому мені не 14-20 років? Адже інформація корисна була б і для дорослих.

- Ми, в принципі, дуже людей не обмежували. Нікого не виганяли, якщо хтось приходив, хто не відповідав цьому віку. Багато дітвори молодшої прибігало, навчалося самооборони. Старші люди приходили просто поговорити, поспілкуватися, пограти у настільні ігри. Приходили й наші постійні учасники клубу.

- Чи буде Літня поліцейська академія у Кременчуці наступного року?

- Повторювати в точності це вже не так цікаво і не зовсім можливо. Але якщо будуть можливості далі співпрацювати з цими партнерами – обов’язково ними скористаємося. Можливо, потрібно буде зосередитися на більш аналітичній роботі. Розібратися з причинами, чому люди думають, що поліцейські тільки те й роблять, що знімають котиків з дерева. Чому люди не довіряють поліції, що можна зробити, щоб ця довіра зросла? Що можна зробити, щоб люди розуміли, що викликати поліцію можна і варто, якщо з ними відбувається щось погане, чи вони є свідком правопорушення? Про те, що важливо спілкуватися, запитувати, а не налаштовуватися одразу на негатив. Ще було таке питання в анкеті: «Чи стикалися ви з роботою поліції і якщо так, то чи все вас влаштовувало?» І були відповіді, що особисто не стикався, але хотілося б щоб вони працювали краще. Люди користуються якимись стереотипами, чутками про те, що поліція працює погано, хоча особистого негативного досвіду не мають…

Більше про проект та заходи, які проводилися у його рамках, можна почитати на сторінці у Фейсбук «Літня поліцейська академія».

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.