Хранителі Божої іскри мають надію

Спілкуючись з акторами нашого театру, з подивом відкрив, що для багатьох із них першою творчою сходинкою було навчання у Херсонському училищі культури.

А потім зустрів давнього знайомого – у свій час за дисидентство й непокору його виключили з технікуму. Як виявилося, він пішов навчатися... в училище культури.
І зараз це – “крутий мен”, талановитий організатор різноманітних шоу-заходів, до того ж іще й студент столичного університету культури.
Стало цікаво: що за училище таке, де запалюють в людях негасимі творчі іскри? Невже у наш час, час поклоніння бізнесу і владі, ще є молоді люди, які хочуть присвятити себе мистецтву? Розмова з директором Херсонського училища культури Ігорем Михайловичем Вергуном відкрила мені несподіваний, яскравий, насичений молодою енергією простір, про який мало хто знає в Херсоні. Вразила атмосфера училища – тепла, майже родинна.
Ігор Михайлович розповів:
– Ми випускаємо бібліотекарів, фахівців декоративно-ужиткового прикладного мистецтва, спеціалістів видовищно-театральних заходів. Є факультети хореографії, народних інструментів. Останні два роки у нас досить високий конкурс. Наприклад, у цьому році на бібліотечну справу – троє людей на місце. Минулої осені держава підвищила зарплатні бібліотекарям до більше як 500 грн., може, тому спеціальність і стала популярнішою. Але й на інші відділення теж багато бажаючих. Ми даємо гарну підготовку, наші випускники легко вступають до вузів на бюджет. До того ж, ми дбаємо про наших студентів: працевлаштовуємо майже 80% випускників. Багато хто з них іде працювати в обласний театр, когось працевлаштовуємо у райони.
Ігор Михайлович бідкається: у місті вже майже нічого не залишилося від розгалуженої колись мережі будинків культури, дитячих кімнат, гуртків та секцій. Більшість приміщень вже зайняті різноманітними бізнес-структурами, яким не до народної творчості. Останній з “могікан” – Палац культури нафтовиків незабаром буде продано з аукціону.
– Культура в нашому місті похована, – бідкається Ігор Вергун. У Херсоні зруйнована не тільки система палаців культури та дитячих гуртків, ми – єдиний обласний центр в Україні, що не має власної філармонії. Як у таких умовах розвиватися талантам?
Тільки в херсонських селах і райцентрах культура народної творчості збереглася завдяки працівникам клубів, переважна більшість яких – випускники училища. У найтяжчі часи, в розрусі й холоді, без зарплат вони продовжували збирати людей у сільських клубах, плекали народні ансамблі, готували вистави, відкривали нові таланти. Це вони не давали тодішній владі остаточно знищити безцінні культурні осередки на селі, це вони влаштовували ночами чергування ентузіастів, щоб відганяти охочих поживитися з ветхих будівель дошками, камінням чи шифером. І так було багато років...
І тільки нещодавно їм почали платити зарплатню. І минулого року за рахунок обласного бюджету відремонтовано декілька районних будинків культури...
– Ми підтримуємо зв’язок з райцентрами, які зуміли зберегти ті напрямки культури, за якими ми готуємо фахівців. І хоча більшість районів нездатні забезпечити молодих спеціалістів житлом або великою зарплатнею, наші юні культурні діячі їдуть туди і працюють на ентузіазмі, – розповів Ігор Михайлович. – Жага творчості, здатність творити культурні цінності – це особливий дар, часто настільки сильний, що він диктує людині її місію, її долю, і тоді вже не йдеться про малі чи великі гроші, йдеться про те, що наділена цим даром людина не може інакше жити.
Особлива гордість колективу училища – випускники, які тепер самі стали викладачами, як, наприклад, професор, завідуючий кафедрою хореографії Херсонського держуніверситету Василь Чуба, декан художньо-педагогічного факультету того ж самого ХДУ Микола Левченко. Серед випускників училища багато народних та заслужених артистів України, керівників ансамблів та творчих колективів.
– Нинішні студенти теж нас радують, – поділився Ігор Михайлович. – На конкурсах, фестивалях їх відразу помічають – рівень! Нещодавно на виставках в Сумах, Києві усі глядачі захоплювалися шовковими гобеленами з вишивкою, виконаними нашими студентами. На конкурсі в Києві творчий колектив училища культури ввійшов у трійку кращих танцювальних колективів серед навчальних закладів I-IV рівня акредитації. Ми змогли перемогти не лише училища, а й навіть деякі інститути та університети культури.
Нам вдалося створити цілком професійні інструментальний та духовий оркестри.
– А в закордонних конкурсах участь берете?
– На жаль, ні. Хоча за кордон нас інколи запрошують – наприклад, нещодавно запрошував польський консул. Але на це немає коштів.
– Тобто, матеріально технічне-забезпечення училища з боку держави майже “ніяке”?
– Раніше було ніяке. Тепер так сказати не можна. У цьому році ми отримали 150 тис. гривень на ремонт училища. Я б сказав, що сьогодні культура хоч іще й не у шані, однак вона вже не та попелюшка, якою була ще декілька років тому. І це вселяє надію.

http://old.vgoru.org/old/modules.php?name=News&file=article&sid=3977

 

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини