"Ходіння по муках" чугуївських шерифів
З якими проблемами безпеки та правопорядку стикаються жителі Чугуєвки на Харківщині, та яким чином вирішують їх, дізнавалися з різних джерел.
Громадські активісти спрямовують свої зусилля на профілактику основних безпекових проблем на Чугуївщині: неконтрольованого вживання алкоголю та поширення наркотиків. Але офіційно зареєструвати районне громадське формування їм наразі не вдається.
У мене задзвонив телефон. Телефонував правозахисник Роман Лихачов: «Знаю, що Ви цікавитеся ініціативами, спрямованими на забезпечення громадського порядку. Так от, ми саме цим і займаємося. Запрошую Вас на вечірнє патрулювання у Чугуєві. Приходьте, буде цікаво!».
Я і прийшов. І дійсно, побачив та почув чимало цікавого.
У центрі Чугуєва – невеликого міста, що розташоване неподалік від Харкова, зібралося кілька чоловіків середніх років. До них долучилася й одна жінка. Усі вдягнуті у світловідбиваючі жилети. «Ідею про таку «уніформу» ми почерпнули з Вашої статті про громадське формування «Безпечне життя» з Дніпра, – говорить Роман Лихачов. – З огляду на те, що наші чергування відбуваються у вечірній час, вирішили, що саме такі жилети нам потрібні, аби бути видимими при світлі фар автомобілів».
Павло Кравченко (світлина з Facebook)
Вирушаємо містом. Дорогою знайомлюсь із керівником місцевих «шерифів» – Павлом Кравченком. Питаю, чому вони з товаришами вирішили об’єднатися та патрулювати вулиці на громадських засадах. Павло охоче розповідає:
«Наркотики – це взагалі «морок». Вони завжди були проблемою, але зараз ситуація лавиноподібна. Молодь «підсідає» на нові синтетичні засоби, що дуже швидко призводять до згубних наслідків. Тож хочеться щось змінити. Недавно подивився фільм про департамент шерифів в Америці. І вирішив, що і нам треба щось на кшталт «добровільної народної дружини» або, по-модерному – «шерифів».
Я порадив Павлові переглянути вітчизняну документальну стрічку «Українські шерифи», яка, власне, дала поштовх нашому проєкту «Шерифи для нових громад»…
Робимо першу зупинку в сквері, де юні скейтбордисти каталися неподалік від жінок та дітей. Роман сказав, одна із бабусь жалілася, що хтось із молодиків ніби нагрубив на її зауваження про галас. Парубки пообіцяли поводитися чемно. І ми рушаємо далі.
Спілкування зі скейтбордистами
Павло продовжує:
«Я давно знаю Романа Лихачова. Коли поділився думками щодо «шерифів», він сказав, що в реаліях України можна створити громадське формування з охорони порядку. І взялися за організацію такого формування на теренах Чугуївщини. При цьому сподіваючись, що в разі успіху така діяльність може стати прикладом і для інших міст і районів Харківщини».
Дорогою часто зустрічаються написи на стінах латиницею з супровідними словами «клад», «шишки», тощо. Обізнані знають, це – реклама торговців наркотиків, які поширюють їх через «закладки». Тому такі «реклами» зафарбовують.
Дмитро Дробот зафарбовує «наркорекламу»
Питаю в Павла, що вони ще можуть зробити в царині боротьби з поширенням наркотиків, крім замальовування реклами на стінах будинків. Той розповідає:
«Нам люди скидають повідомлення про можливі наркоточки. І ми перевіряємо. Втім, можемо хіба що «погрозити пальцем». Так само заходили до самогонщиків, попереджали. Звісно, якщо матимемо підтверджену інформацію про наркоточки, передаватимемо її до поліції. Щоправда, зараз штат поліції значно скорочений порівняно з міліцією. Один дільничний, який «закриває», приміром, цілий район Чугуєва, не в силах впоратися з роботою. І, скажімо, боротьба з самогоноварінням не є у поліцейських у пріоритеті. Ми якось патрулювали з дільничним, то він нам відверто сказав: «Я іноді просто не встигаю. У мене таке навантаження, що всі ці «злачні» місця обійти ніколи».
Дивуюся, як їм вдалося долучити до свого патрулювання дільничного.
«Ми обов’язково звітуємо про свою громадську діяльність у соціальних мережах. І про нашу роботу дізналися в Головному управління Національної поліції. Тому, я так розумію, надійшла вказівка «надати» нам місцевого поліцейського для патрулювання. Хоча раніше ми зверталися до Чугуївського відділу поліції, аби їх працівники супроводжували нас у вечірніх обходах, але отримали відповідь: «Ви не зареєстровані, тому не можемо з вами патрулювати», – розповідає Павло.
Останнім часом в Україні значно поменшало громадських формувань з охорони порядку, а речники поліції не раз заявляли про необхідну для них підтримку з боку громадськості. Тож я не міг не поцікавитися, що ж стало на заваді реєстрації чугуївських «шерифів». Кравченко оповідає про їхні «ходіння по мукам»:
«Райдержадміністрація повідомила, що готова сприяти нашій діяльності, однак не уповноважена погоджувати наш статут. Реєстратори роз’яснили: аби офіційно зареєструвати таке громадське формування в районі, потрібно взяти погодження в усіх місцевих радах на його території. Ми тепер звернулися до низки з них. Але, гадаю, що зібрати згоду від усіх просто неможливо. До того ж, для реєстрації необхідно мати не менше 10 членів саме з місцевих громад, а серед нас є кілька харків’ян (у тому числі й я). Не розумію, чому мешканці з інших територіальних одиниць не можуть бути засновниками громадського формування. У мене, наприклад, чимало друзів у Чугуєві та районі, я тут часто буваю і вболіваю, щоб тут стало легше дихати від наркоти та «паленого» алкоголю. Втім, закон є закон, тому ми добрали місцевих, і зараз нас уже 15 активістів. І поки що ми діємо, як народна ініціатива. Уже робили обходи в Чугуєві, у селах Чугуївського району – Зарожному, Великій Бабці… А паралельно намагаємося зареєструватися».
На площі
Рушаємо на площу. Там роз’яснюємо юнакам, що вживали алкоголь на постаменті колишнього пам’ятника Леніну, протиправність їх дій (після чого вони слухняно прибрали свої недопитки). Далі – у парк, що носить ім’я земляка чугуївців – художника Іллі Рєпіна. Потому «шерифи» їдуть до мікрорайону «Дружба». Я сідаю в автомобіль до громадського активіста Дмитра Дробота. Розговорилися. Дмитро розповідає:
«На «Дружбі» раніше працював великий завод паливної апаратури для сільгосптехники. Це підприємство було містоутворюючим. Після його закриття чимало людей залишилося без роботи. І довгий час «Дружба» був таким собі «чугуївським Гарлемом». Нині тут теж чимало проблем…
Уже більше місяця десь раз на тиждень ми ходимо на охорону громадського порядку. І не тільки ходимо, але й користуємося власними автівками. Виїжджаємо і до сіл у Чугуївському районі.Спочатку ми просто патрулювали скрізь. Спілкувалися з людьми. Від них дізнавалися, де є проблемні ділянки, точки, що варять самогон або «барижать» наркотиками. Зокрема, в одному з приватних будинків неподалік від залізничного переїзду жінка зізналася, що вона, аби годувати сім’ю, торгує своєю «горілкою». Ми їй порадили знайти інший шлях заробітку. Після профілактичної бесіди ця точка припинила існування. І зараз у нас вже 3 таких перемоги. Так, я на виключаю, що, через деякий час хтось із наших «клієнтів» знову візьметься за старе. Тоді будемо викликати поліцію…».
Під час патрулювання на «Дружбі» був момент, коли групка чоловіків біля гуртожитку зі склянками та пляшками, побачивши людей у жовтих жилетах, миттєво зникла за дверима.
Після «Дружби» поїхали до іншого віддаленого району Чугуєва – Башкирівки. Він відомий усій країні через розташування там значної військової бази Збройних сил України. Кілька багатоповерхівок у сосновому бору. Чисте повітря і краса.
У Башкирівці
Проте й тут її намагаються зіпсувати. На лавці сидять молодики, п’ють «слабоалкоголку», запльовують все навкруги соняшниковим лушпинням. «Шерифам» доводиться і з ними проводити бесіду, роз’яснювати та попереджати, що можуть викликати поліцію. Пляшки та лушпиння прибирають, хлопці розходяться.
Вечірнє патрулювання добігає кінця. «Дружинники» йдуть пити чай. За чаюванням розпитую в Романа Лихачова, чому він, знаний правозахисник, вирішив стати фактично правоохоронцем, хоч і громадським. Роман пояснює:
Роману Лихачову – буклети від «Шерифів»
«Поліція, в першу чергу, займається розкриттям злочинів. А забезпечення порядку на вулицях залишилося, фактично, на плечах самих громадян. Адже зараз немає піших патрулів поліції, а патрульних автомобілів недостатньо…
Коли я був у США за програмою міжнародних візитів, побачив, що там місцеві жителі активно допомагають поліції. Де не в змозі впоратися держава, вона просить громадян допомогти. Цей приклад надихнув. Ми зібрали чимало активних хлопців (і дівчат також). Обходимо вулиці, двори, спілкуємося, проводимо профілактичні бесіди, навідуємося до точок, де, за нашою інформацію, торгують самогоном чи наркотиками.Про такі «малини» небайдужі громадяни інформують нас у соціальних мережах, телефонують. Здається, люди довіряють більше нам, ніж поліції. Інакше поліцейські вже давно мали б усі ці відомості.
Взагалі, я переконаний, що така діяльність має впроваджуватися так, як у Тростянці. Там є громадське формування, працює воно у тісній взаємодії з поліцією, міська влада йому всіляко допомагає. Поки що на Чугуївщині розбудувати таку модель не вдається. Але переконані, прийдемо до вирішення цього питання».
Зустріч з активістами в Чугуївському відділі поліції (світлина з Facebook)
Також я звернувся до Сергія Зінчука, начальника Чугуївського відділу поліції. Він радо прийняв представника проєкту «Шерифи для нових громад». І підтвердив, що мав зустріч із активістами та готовий їх всіляко підтримувати. Як будь-яку ініціативу, спрямовану на підвищення ефективності охорони публічного порядку.
«Ми тільки «за» громадський патруль! Нам така допомога дуже потрібна. Але ми працюємо виключно в межах законодавства. Після того, як представники майбутнього громадського формування змінять склад своїх засновників, щоб місце проживання громадян відповідало території діяльності, ми не бачимо причин не погодити їх статут.
І завжди знайдемо можливість надати поліцейського для пішого патрулювання разом із громадським формуванням».
Книгу від «Шерифів» – начальнику Чугуївського відділу поліції
Правовий коментар. Олена Старюк, юристка проєкту «Шерифи для нових громад»:
Закон, що дозволяє цивільним громадянам брати участь в охороні громадського порядку, ухвалено ще у 2000 році. І він має певні застарілі норми.
Так, частина 1 статті 4 ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» передбачає, що «громадські формування з охорони громадського порядку… створюються на добровільних засадах за місцем роботи, навчання або проживання громадян». Як це було ще за радянських «добровільних народних дружин». І під «проживанням», звісно, поліцейські та чиновники мають на увазі місце реєстрації.
Уже й виборцям в Україні законодавці дозволили змінювати виборчу адресу за власним бажанням, незалежно від «прописки». Підприємці можуть діяти, де завгодно. Громадські організації позбавили «прив’язки» до певної адміністративно-територіальної одиниці. А майбутні члени громадських формувань мають пред’являти докази того, що живуть саме в тій місцині, де прагнуть допомагати поліції та владі наводити лад. В умовах сьогодення це виглядає, як анахронізм.
Крім того, частина 4 статті 5 вищевказаного Закону містить вимогу про те, що «положення (статут) узгоджується з керівництвом відповідного територіального органу Національної поліції, а також виконавчого органу ради, на території якої діятиме це громадське формування».
Однак на рівні районів (як і областей) немає виконавчих органів рад, позаяк ст. 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає виконавчі органи лише в сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) радах. Це виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації, «виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації».
А районні (та обласні) державні адміністрації не наділені повноваженнями органів місцевого самоврядування щодо узгодження положень (статутів) громадських формувань з охорони громадського порядку.
Тому виникає нагальна потреба щодо внесення змін у профільне законодавство, які б не ставили необґрунтованих перепон при реєстрації громадських формувань, які дійсно налаштовані працювати.
Довідково:
Серед проблем у царині безпеки, які найбільше турбують мешканців Харкова та області, уже кілька років найчастіше називаються чотири основні: 1) вживання наркотиків та «закладки»; 2) майнові злочини (крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства); 3) вживання алкоголю та «наливайки» і 4) порушення публічного порядку (хуліганство та вандалізм, бійки й дебоші).
Такі дані наводяться в дослідженні «Публічна безпека та довіра до правоохоронних органів – 2019», проведеного фахівцями Харківського національного університету внутрішніх справ. Керівником наукової розвідки виступив Олексій Сердюк – заступник завідувача науково-дослідної лабораторії з проблем протидії злочинності ХНУВС, кандидат соціологічних наук, підполковник поліції.
Дослідники з’ясовували думку респондентів як віч-на-віч, так і за допомогою інтернет-опитування. В 2019 р. опитані найгірше оцінили виконання покладених на поліцію завдань у сферах: «Боротьба з незаконним продажем та вживанням алкоголю», «Боротьба з незаконним обігом наркотиків» та «Боротьба з корупцією»… Саме ці проблеми як найбільш гострі були озвучені мешканцями Харківщини.
До речі, Чугуївською правозахисною групою у 2017 році проводилось анкетування мешканців м. Чугуєва, Чугуївського та Печенізького районів Харківської області «Поліція та громада – співпраця, направлена на результат». Опитування відбувалося шляхом заповнення паперових анкет та анкети такого ж змісту, розміщеної в Google-формі. І тоді на питання «Які проблеми у сфері безпеки та правопорядку найбільше турбують Вас або Ваших близьких?» більшість опитаних (51,5%) відповіли: реалізація та збут наркотичних речовин. Коментарі теж були характерні: «у місті Чугуєві обіг наркотичних речовин процвітає, а вік споживачів зменшується», «в Чугуєві, як і в інших містах, багато злочинів, де пов’язані діти», «молодь у громадських місцях вживає алкоголь та палить».
Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
-preview.webp)
-preview.webp)
