До Дня матері
День Матері. Чи є на світі поет, який би не присвятив матері хоч би кілька рядків?
Радий, що мої читачі не забувають мого давнього вірша "В гості до мами", написаного 40 років тому і співаного завдяки кільком мелодіям.
А ще йому судилося бути чимало разів украденим, перекрученим і недолуго переробленим тими, хто чомусь вирішив привласнити даний мені Богом дар. Прізвищ крадіїв поки що не називаю. В інтернеті все, як на долоні. Якщо цікаво, знайдете.В новій редакції вірш такий:
В ГОСТІ ДО МАМИ
Даремно осінні дощі
стіною стоять перед нами.
Так легко стає на душі —
ми їдемо в гості до мами.
Позаду міська суєта,
надій поруйновані храми...
Позаду — літа і літа...
Ми їдемо в гості до мами.
Ми їдемо в тихе село,
в якому давно нас немає.
Ми їдемо в тихе село,
яке нас іще пам’ятає.
Ми їдемо в тихе село,
де кожне обличчя — знайоме.
Нам двічі в житті повезло:
ми їдемо з дому — додому.
І знову отам, де райцентр
ледь-ледве замріє вогнями,
стрічатиме нас деревце,
посаджене в юності нами.
І знову останнім листком
воно затріпоче над нами
і стане останнім містком
в дорозі до нашої мами.
І буде стежина сира.
І буде рукою подати
до нашого з вами села,
до білої нашої хати.
Ми їдемо ночі і дні.
Ну як воно сталося з нами,
що їдемо, їдемо — і
ніяк не доїдем до мами?
А в першій редакції початкові строфи були такими:
В холодні осінні дощі,
в холодні осінні тумани,
закутані в модні плащі,
ми їдемо в гості до мами.
Позаду міська суєта
з автобусними квитками.
Позаду – літа і літа...
Ми їдемо в гості до мами.
Анатолій Кичинський
-preview.webp)
-preview.webp)
