Дев’ять життів херсонської дримби

Літо 2014-го. На сході України повним ходом триває антитерористична операція. Тисячі військовослужбовців, волонтерів, добровольців вирушають на Донбас. У лавах добровольців - колишній шкільний учитель, а до недавніх пір - начальник пожежної охорони Чулаківского лісництва Голопристанського району Херсонської області 37-річний Дмитро Дзюба.

У зоні бойових дій Дмитро теж отримує важливу роль: він стає одним з керівників української диверсійно-розвідувальної групи (ДРГ).

Боротьба зі стихійним лихом посушливої ​​Херсонщини - лісовими пожежами - перетворюється в боротьбу із ще більш підступним, часто невидимим, небезпечним супротивником. Невибагливий польовий побут, безсонні ночі, раптове розгортання групи за наказом, постійне відчуття готовності до будь-яких несподіванок стають звичайною справою. При цьому активні розвідакції, що тривають дні й навіть тижні, перериваються ще більш втомлюючими і тривожними періодами вимушеної бездіяльності. І лише одна музика, то ближче, то зовсім поруч, майже без угаву порушує тишу степів і териконів - музика артилерійської канонади, стрілецької зброї, танкових залпів.

Від особистого хобі - до народного визнання

З варганом - або, як називають їх українці, дримбою - Дмитро «познайомився» ще до війни. Відновити свої відносини з цим екзотичним інструментом довелося вже в Донецькій області.

Дмитро Дзюба:

Перші варгани створювалися в 2016-м, уже в рідній Чулаківці, у власному будинку, власними руками з підручних засобів і звичайними інструментами. Ці «первістки», як згадує сам майстер, спочатку не відрізнялися витонченістю форм і чистотою звучання, але, як і в будь-якій справі, все прийшло разом із досвідом.

Сам майстер розповідає, що раніше вже мав неабиякий досвід роботи з різними матеріалами:   власноруч, він виготовляв нарди, шахи, японські сякухаті, індійські бандурі, флейти з бамбуку, інші духові інструменти. Також був художником, який використовував багато різних технік. Тож вчитися виготовляти дримби почав самостійно.

Дмитро Дзюба:

Народження дримби

Народження кожного нового інструменту, за словами Дмитра, схоже на народження і виховання дитини. Адже всі варгани, що вийшли з-під рук умільця, для нього дорогі, як і діти. І не випадково кожен тип дримб (а таких видів, або «сімейств», на сьогодні вже дев’ять), як і людина, має власне ім’я, форму, звучання і навіть, як висловлюється сам майстер, «характер».

Дримба Лотос, дримба Ельф, дримба Мольфар, дримба Хмара... У руках Дмитра Дзюби ці інструменти стають не просто знаряддям для вилучення химерних звуків, а справжніми витворами мистецтва.

Дмитро Дзюба:

Кожен футляр, у свою чергу, має свій оригінальний візерунок, який Дзюба теж створює і втілює   самостійно. Для зручності «господаря» дримби умілець проробляє в футлярі отвір, щоб інструмент було комфортно носити на шиї, а при нагоді й необхідності - швидко зняти і зіграти, коли того забажає душа або дружня компанія.

Гра на дримбах майстра Дмитра Дзюби.

Херсонська дримба підкорює світ

Згодом чутка про варганіста з Чулаківки поширилася ще далі, замовлень ставало все більше, і в один прекрасний момент роботою майстра зацікавилися  за кордоном.

На сьогодні, за підрахунками Дмитра, його варгани, крім України, активно освоюють в дев’яти країнах світу (відзначимо цю значущу цифру - країн, які дали притулок «дримбі від Дзюби», стільки ж, скільки їх «сімейств»!)

Бувають навіть своєрідні «оптові» замовлення. Якось, наприклад, з дримбістом зв’язався громадянин Франції, який замовив до виконання й відправлення одразу п’ятнадцять дивовижних українських інструментів хенд-мейд.

У зв’язку з інтенсивним розширенням «варганної» справи виникла потреба освоїти сучасні технології. Так у Дмитра з’явився свій канал на UouTube. Багато питань вирішуються, звичайно ж, і за допомогою Фейсбуку - реалії, без яких сьогодні неможливо обійтися.

Іноді Дмитро Дзюба йде в степ  біля рідного села і практикує стрільбу з лука. Каже - це дозволяє заспокоїти думки і вчить концентрації уваги.

Цікаво, що деякі клієнти чулаківского чарівника, як запевняє він сам, зовсім навіть не мають наміру грати на його дримбах: вони дбайливо зберігають їх під склом, у футлярах, які регулярно протирають. Такі колекціонери, як правило, прагнуть володіти не парою-трійкою інструментів, а цілою «лінією» з дев’яти їх видів, з різними варіаціями футлярних малюнків.

За три з половиною роки Дмитро Дзюба виготовив уже понад 600 оригінальних варганів. Як говорить вимогливий художник, напевно, кращу дримбу - справжній шедевр - він ще не створив. Тому, як і в будь-якому іншому починанні, майстру є до чого прагнути і свідомо підвищувати планку досконалості.

Інфографіка Дмитра Багненка

Користувачі, яким довелося грати на дримбах Дмитра Дзюби, здебільшого захоплені цими інструментами.

«А ще мені Дзюба зробив отакого Ельфа! - пише Роман Сахнюк на сторінці майстра в Фейсбуці - Це не можна передати, як він звучить - магія, як вона є завтра! Під нашу "Ой на горі" ляга як має бути! Дяка, друже, до неба - я в захваті завжди від людей з такими золотими руками!»

Світлана Маринич: «Моя медитація, моє сприйняття прекрасного і мій настрій! Варгани - це щось, створене саме для душі і відродження нових сил і натхнення ! Граю для себе і лише коли є час і потреба... Свого часу побачила маленьку дримбу, з якої все і почалося... Надіюсь, що колись буду грати набагато краще, хоча для мене головне, що я відчуваю цей інструмент всіма фібрами, всім тілом... Два варгани мені створив чудовий майстер Дмитро Дзюба. На одному з них я зараз граю... Зветься - «Лотос», інший - «Ельф».

Користувач соцмереж з псевдонімом Сагар Пурі також ділиться враженнями від гри на дримбах, які створив Дмитро Дзюба: «Магія звуку. Звук - це провідник. Це канал у просторі буття. Він може вести. Куди ? Туди, де зараз перебуває той, хто створює цей звук. Мене з дитинства цікавили звуки варгана, дримби. Я випадково почув їх на Колимі, де народився і провів дитинство, і де цей інструмент є природньо притаманним для народів півночі. Першу дримбу я отримав тоді, коли почав займатись йогою, незадовго до виїзду у паломництво по витоках Гангу. Це була дуже простенька дримбочка, але вона гарно лунала у нашій компанії вечорами біля вогнища Гімалаях. І от нещодавно до мене прийшли ці три чудові дримби. У порівнянні з тією першою дримбочкою вони - як потужні професійні музичні інструменти. Набагато глибший чистіший і потужніший звук. 

${gallery:3ee67e41ac0ce3d0c2748ecc8b33b47b}

Цікаві факти

Любов до музики - давня пристрасть Дмитра Дзюби. Ще в далеких дев'яностих він почав виконувати під гітару пісні власного витвору. Пісні автора теж відомі багатьом шанувальникам його творчості, хоча, можливо, і не так широко, як варгани. Адже вони здебільшого виконуються для хороших друзів і приятелів, на дружніх посиденьках.

Крім усього іншого, Дмитро - автор трьох романів і ряду інших літературних художніх творів. Правда, виданих поки що лише в електронному вигляді. Але - на все свій час ...

Довідка

Варган - один з найпоширеніших і найдавніших музичних інструментів світу. Перший древній варган з відомих - інструмент III століття до нашої ери - був виявлений археологами на території сучасної Монголії. У середньовіччі варган поширюється по Азії, Європі, а потім, з колонізацією Америки - і в західній півкулі. Варган - язичковий самозвучний інструмент, а походження самого слова йде корінням в грецьке «органон» - власне, «інструмент». Таким чином, давно звичне нам слово «орган» і більш екзотичне «варган» - по суті, однокореневі.

Велике поширення мала дримба на Західній Україні, зокрема, серед гуцулів. Відомо, що у XIX столітті в Прикарпатті та на Закарпатті існували навіть ансамблі дримбарів, які грали під час свят. А вже у XX столітті, наприклад, при Закарпатському народному хорі існував власний ансамбль дримбарів, який складався з 45 музикантів. Цей гурт був створений відомим мольфаром Михайлом Нечаєм у селі Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області. Часто всі дримбарі збиралися одночасно, і можна було почути одразу 45 дримб.

Українська дримба також звучить у класиці світового кіно - у фільмі «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова 1964-го року. Одним із дримбарів в цій стрічці був відомий сьогодні майстер дримб Іван Ванджурак, а консультантом був Михайло Нечай.

У наші часи дримбу залюбки використовують сучасні етногурти. Серед них - відомі як в Україні, так і поза її межами: «Йорий Клоц» (Львів), «ДахаБраха» (Київ), «Фолькнери» (Київ), «Гич-оркестр» (Львів), «Бурдон» (Львів).