Cміття в Херсоні: як його позбуваються і хто цим займається

Cміття в Херсоні: як його позбуваються і хто цим займається

Щодня херсонці продукують близько 260 тонн сміття. Це майже 95 тисяч тонн на рік. Переважна більшість його — органіка, пластик, скло, папір, метал — потрапляє на міське звалище, яке мали закрити ще 2017 року. Але відходи досі складують просто  неба. А поки міська влада не розробила комплексну програму поводження з відходами, херсонці власноруч сортують сміття. Під час пошуку відповіді на питання «чи можна отримувати гроші зі сміття?»  онлайн-газета «Вгору» поцікавилася в активних містян, як вони сортують відходи, чому це роблять та як їм може допомогти херсонська влада.

Запит на екологію

З Юлею та Машею я зустрічаюся на третьому поверсі бібліотеки імені Гончара. Юлія Тищенко — керівниця Екоцентру гончарівки, одразу пропонує забрати у мене одноразовий стаканчик з під кави, яку я щойно випив: «ми разом з небайдужими громадянами відправляємо тетрапаки та стаканчики поштою на переробку», з посмішкою пояснила Юля. А Марія Вишневська, херсонська екоактивістка, додає: містян, що сортують, з кожним роком стає більше. Але для них майже немає необхідної інфраструктури. Юлія та Марія впевнені — проблему відсутності сортування сміття та її наслідків спочатку треба визнати, а потім вирішувати:

Юля: Люди мають бачити зв’язок між тим, що сусід палить сміття, а ти потім гроші на ліки витрачаєш. Розуміти власні невигоди від брудного міста: наприклад, відсутність інвестицій. Сьогодні проблема сміття владою не визнана, не обговорена.

Маша: У свою чергу, розуміння проблеми сформує запит від херсонців до міської влади з вимогою надати шляхи вирішення.

Ю: Це може бути хоча б впровадження сортування простих фракцій відходів у школах, дитячих садках, комунальних закладах та установах міста. Це дуже просто та не потребує величезних витрат. Або зробити компостери, щоб харчові відходи не вивозити на звалище, де вони будуть гнити, перемішуючись з іншим неорганічним сміттям.

М: Бо в результаті цього гниття утворюється газ метан і звалище палає, отруюючи повітря. Або фільтрат — це рідина, яка просочується у ґрунтові води, а ми їх потім п’ємо.

Ю: Я колись приходила в міську раду, розповідала про компостери для органіки – мені порадили писати грантовий проєкт на їх отримання. Мамі з дітьми, без досвіду, це не так просто зробити. Хоча самі компостери виготовити дуже просто, можна навіть на уроках праці в школі. Але це ж треба, щоб прийшов наказ «згори». А ми б могли  бути першим містом, де всі школи компостують власну органіку.

М: Зараз херсонці на горизонтальному рівні об’єднуються та шукають, куди подіти різні відходи. Наприклад, один має залишки пінопласту, а інший його додає до бетонних виробів. Вони знаходять один одного на форумах, сайтах онлайн-оголошень, за допомогою спеціальних додатків. Таким чином матеріал, що неможливо утилізувати, використовується ще раз. Це цільовий збір відходів і це добре. І подібних поодиноких ініціатив стає все більше.  Я, персонально, роблю ставку на малий та середній бізнес. Бо сталий розвиток – це сучасний тренд і хтось на цьому має заробляти гроші. Це нормально.

Ю: Також ми повинні розуміти, що сортуючи, переробляючи та заново використовуючи сміття ми не зменшуємо його кількість. Нам треба відмовлятися від зайвого.

М: Взагалі, сортування та переробка сміття — це дотаційна сфера. Вона не може триматися на активістах та волонтерах. Це повинен бути комплекс заходів, враховуючи законодавчі ініціативи, підтримку місцевої влади та запит населення.

Ю: Рано чи пізно ми дійдемо до розуміння, що екологія стосується багатьох аспектів людського життя. У першу чергу здоров’я нашого та наших дітей. І з часом може бути запізно. Наприклад, в селищі під Харковом той самий фільтрат зі сміттєзвалища таки отруїв ґрунтові води, і людям тепер привозять воду. Цю ситуацію вже не зміниш.

М: потрібна постійна інформаційно-просвітницька робота, якої сьогодні майже немає.

Ю: Так, це має бути ефективно та постійно. Цим (просвітництвом) не може займатися вчителька чи вихователь з садочка в якості додаткового та безкоштовного навантаження. Перед такими завданнями потрібно попередньо проінструктувати самих вчителів та вихователів. Адже здебільшого вони не володіють актуальною інформацією. Тому ми й спостерігаємо з року в рік "екологічні" поробки з одноразових виделок чи стаканчиків, або оті костюми зі сміттєвих пакетів, або плакати "про шкоду довкіллю", які прикрашені скотчем чи наліпками. По факту — це марні зусилля.  Є школи, наприклад, №32 які постійно впроваджують прогресивний підхід (сортують сміття самі та навчають інших, не запускають повітряні кульки, купують щоденники з переробленого паперу, організовують суботники, тощо), але для цілого міста цього замало. Маємо робити висновки й переформатувати екопросвітництво в Херсоні. Хто це буде робити, як та коли? Поки не відомо.

Не для галочки

Херсонська загальноосвітня школа №32 розташована навпроти медичного коледжу по вулиці Перекопській. На кожному з чотирьох поверхів стоять урни для різного типу сміття (макулатура, пластик, тетрапаки), в окремому сараї — прес для пластикових пляшок, а в дальньому кінці двору компостна яма, в якій опиняються залишки їжі з їдальні та опале листя з території всієї школи. Вчителька біології Ольга Демченко згадує: сортування почалось декілька років тому після участі у проєкті Zero Waste School Ukraine.

— Взяли участь у конкурсі бо хотіли отримати телевізор для класу біології, — розповідає Ольга. — Зняли з дітьми відео, пройшли перший етап та в результаті перемогли. Оновили клас, отримали інтерактивну дошку, комп’ютер. А коли почали заглиблюватися в питання роздільного сортування сміття, то зрозуміли глибину проблеми, а також що ми реально можемо щось змінити. Бо більшість з нас взагалі нічого про це не знали.

Зараз кістяк команди Zero Waste School Kherson складають школярі віком від 12 до 15 років. Вони вже провели чотири фестивалі, їздять з тренінгами до сусідніх з Херсоном селищ, ставлять тематичні вистави для молодших школярів та повернули весь навчальний заклад на рейки сортування сміття:

— Найкраще, що долучаються батьки, старше покоління, — констатує Ольга. — Багато з них починають розуміти, що це не дитячі примхи, а виклики сьогодення. Наприклад, мама Колі організувала збір пластикових кришечок, скляних пляшок та макулатури зі всієї вулиці на Воєнці. Потім вона їх приносить нам, а ми вже здаємо. І так в усіх учасників.

За словами вчительки, про прибуток від сортування мова не йде. Вона згадує, як в результаті акції зі збору сміття на узбережжі Чорного моря за триста кілограмів вторсировини отримали 165 гривень. До того ж, ці кошти йдуть на подальші акції:

— Ми  обмінюємо  пластикові кришечки та батарейки на смаколики. За 30 кришечок даємо шоколадний батончик, а за 20 батарейок чупа-чупс, — посміхається семикласник Рома. — Отримані відходи ми поки що залишаємо у себе. Тому що батарейок нема куди утилізувати, а кришечки нам ще знадобляться.

Цієї осені Zero Waste School Kherson виграли грант від програми розвитку ООН на 12,5 тисяч євро. Однин з напрямків роботи цього проєкту — створення «пластикової майстерні». У ній школярі на спеціальному обладнанні продукуватимуть вироби з кришечок від ПЕТ-пляшок. Це можуть бути лавки, контейнери для відходів, прикраси, пазли, навіть адресні таблички. Та поки що реалізація проєкту призупинилась  через відсутність приміщення:

— Нам потрібно десь сто квадратних метрів, з підключенням до електроенергії, — пояснює Ольга Демченко. — Ми звернулися до міської ради, із запитом допомогти знайти в комунальних установах відповідне місце. Поки нам допомагають радники міського голови Артур Мадатян та Наталія Матковська, тож сподіваємось найближчим часом щось підшукати. Ми дуже вдячні їм за допомогу, але на цьому наша координація з міською владою закінчується. Звісно, ми б хотіли б більшої підтримки міста, щоб сортування було організовано у кожній школі. Побачити реальні кроки зі впровадження роздільного збору сміття.

Автори відео Дмитро Багненко, Устин Данчук

Сортувати не можна викидати

На херсонський полігон твердих побутових відходів сміття вивозять з 1968 року. Ще 2014 року, тоді  виконуючий обов’язки міського голови Володимир Миколаєнко,  заявляв:

«Оскільки міський полігон майже вичерпав свої можливості, ми наразі вирішуємо питання побудови новітнього комплексу переробки побутових відходів. За наявності цього комплексу буде запроваджена система роздільного збору, переробки та утилізації сміття».

За півтора роки Миколаєнко став мером, а проблема сміття та полігону ТПВ залишилась невирішеною. При тому, що на дні кар’єру, де розташоване звалище, при його облаштуванні  не було закладено гідроізоляційного шару. І той самий фільтрат стікає або в річку Вірьовчину, що розташована поруч, і далі в Дніпро. Або потрапляє до підземних запасів херсонського родовища підземних вод, яке використовуються для постачання питної води людям. 

Тим не менш, на сьогодні в міській цільовій програмі по екології на 2019-2021 роки зазначено:

«Важливим є питання пошуку земельної ділянки для розміщення об’єкта поводження з побутовими відходами та будівництво сміттєпереробного комплексу.  Ведеться детальне вивчення пропозицій для визначення технологій  переробки відходів, які відповідатимуть міжнародним стандартам у даній галузі».  

Обсяг фінансування програми на 2019 рік — 604 тисячі гривень. З них стосується сміття лише пункт №3 «Утилізація люмінесцентних ламп від комунальних закладів міста» у розмірі 58 тисяч гривень. Згодом, після скандалу зі зберіганням відпрацьованих батарейок, фінансування програми «Екологія» збільшили на статтю «поводження з відпрацьованими елементами живлення» у обсязі 190 тисяч гривень. 

Як зазначає радниця міського голови Наталія Матковська, програмних документів щодо поводження з побутовими відходами у місті наразі немає:

"У Законі України «Про відходи» прописаний чіткий алгоритм поводження зі сміттям для різних сфер діяльності: виробництво, сфера послуг, обслуговування, тощо, — розповідає Наталія. — Місто, щоб перейти до цих вимог, повинно вписати їх у власні правила контролю, благоустрою, екоінспекції… Але цим, на жаль, особливо ніхто не переймається. Це має бути політичне рішення депутатів: прийняти правила, які покращать всім життя. Це досить складний та непопулярний крок".

У той же час, як зазначає Наталія, в рамках роботи майбутньої Агенції розвитку Херсона вже працює група з впровадження стратегії сталого розвитку. Вона займається напрацюванням концепції щодо політики поводження з відходами для міста. Після її підготовки, будуть зрозумілі обсяги завдань, які потрібно вирішити місту. В такому випадку простіше визначити шляхи вирішення для відповідних цільових програм, пояснює радниця:

"Це грантовий проєкт, — підкреслює Матковська. — Якщо ми все правильно пропишемо та отримаємо фінансування, допомагати у впровадженні політики поводження з відходами буде австрійська компанія. Спочатку їх цікавило лише небезпечне сміття, але ми запропонували їм ширший, глобальніший контекст, який стосується майже всіх сфер існування міста. Херсон може стати першим населеним пунктом України, де буде реалізований такий фундаментальний проєкт. Згодом його можна масштабувати на інші міста країни. Сподіваємось на етапі розробки залучити громадських активістів, бо вони зацікавлені ретельно підійти до розробки політики поводження з відходами. Час іде, і це природний процес еволюції — розуміти свій вплив на екологію та прагнути сталого і гармонійного розвитку".

P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

 

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини