Борис Корабельников – малює!

Новокаховській картинній галереї ім.А.С.Гавдзинського 1 серпня відкрилася невелика, проте дуже важлива виставка.

Новокаховський спортивно-реабілітаційний клуб “Фенікс”в одному залі зібрав творчі роботи людей з обмеженими фізичними можливостями з Нової Каховки, Каховки, Таврійська, Нижніх Сірогоз.
На виставці представлено роботи 11 авторів і Новокаховського Дитячого центру реабілітації. А зібрав усіх разом Борис Корабельников – нестандартний художник і людина.
До малювання Бориса привчила мати. Інвалід з дитинства, він у 17 років практично сам навчився ходити і разом з солдатами (батько був військовим) підтягувався на перекладині 12 разів – справжня солдатська норма. У 17 років у Києві Борису зробили невдалу операцію. Сам він її не хотів, вважав, що може й надалі реабілітуватися самостійно. Погодився лише заради батька – той завжди мріяв поставити сина на ноги, слідкував за всіма медичними новинками і дізнався, що в Києві винайшли нову методику операцій на головному мозку для допомоги інвалідам з дитячим церебральним паралічем. Проте після невдалої операції права рука Бориса стала нерухомою, і навіть з допомогою звичних для нього “ходунків” ходити він більше не міг.
Малювати Борису важко, тож він розробив власну техніку. За часів Радянського союзу художню олію для живопису видавали лише членам Спілки художників, тому батько приносив сину з роботи машинне масло. Ним Борис розчиняв фарби. Після того картини висихали дуже довго...
Родина Бориса постійно переїздила з місця на місце – туди, куди переводили батька – військового службовця. Жили вони у Миколаєві, Бендерах, Феодосії, і Калінінградській області, двічі мешкали в Німеччині, навіть у Черкеську. Ще у Черкеську Борис дізнався, що в Новій Каховці є художня галерея. І тоді з’явилася у нього мрія – показати людям свої картини. Півроку він боявся зайти у двері галереї. Довелося батькові брати його за руку і вести силоміць. На вході людину в інвалідному візку зустріла жінка в халаті, спитала: “Ви до кого?” Дізнавшись, що до директора, на хвилинку вийшла і повернулася вже без халата – вона і є директорка. Після знайомства жінка сама спитала, чи Борис не заперечує, щоб його картини взяли для виставки. “Чи я був не проти? Та я готовий був платити, щоб їх туди взяли!” Потім були два місяці напруженого чекання, коли ж та виставка відкриється – Борис начебто ненароком проїжджав поряд з галереєю... З тих часів директор галереї Олена Дмитрівна Михайленко постійно підтримує всі ініціативи Бориса. Його картини побували на виставках у Херсоні та Києві, він став лауреатом та дипломантом самодіяльного мистецтва.
Борис часто задається питанням: чи він дійсно художник, чи малює тому, що іншого робити не може? Ще коли Борис брав участь у першій своїй виставці, він подумав, що треба картини продавати. Гроші за них дають невеликі: останню картину Борис продав за 400 гривень, а на ці кошти відремонтував каналізацію в будинку, адже на ньому і будинок, і виховання двох прийомних дочок. В роботі і громадській діяльності Бориса підтримує чарівна дружина Майя. Вона каже, що Борис – найкращий чоловік і унікальна людина: “Він такий взагалі один!”. Він створив не тільки власну родину, але й спортивно-реабілітаційний клуб “Фенікс” для людей с обмеженими фізичними можливостями – мовляв, щоб не пили горілку, не почувалися самотніми та непотрібними…
Виставку, яка до 20 серпня тривала у Новокаховській галереї, назвали “Окрильте душі добротою”. Вона стала першим заходом фестивалю “Стимул”, який Борис Корабельников вигадав, щоб об’єднати людей з обмеженими фізичними можливостями і довести всім – і собі, і суспільству, – що ці люди здатні і на творчість, і на спортивні досягнення. “Вгору” вже писала, як Борис Корабельников переміг у конкурсі мікро-грантів Центру молодіжних ініціатив “Тотем” за підтримки Фонду Баторія. Він одразу взявся до роботи. На відкриття виставки запросили представників податкової, центру зайнятості, управління праці і соціального захисту, відділу по роботі з молоддю. Борис каже, що запросив посадовців не просто так, а з перспективою: він планує створити у місцевій газеті рубрику, де публікуватимуть корисну для інвалідів інформацію від усіх цих структур. І тепер, коли посадовці на власні очі побачили, що інваліди можуть бути ініціативними та суспільно активними, вони з більшим розумінням прийматимуть Бориса Корабельникова у своїх кабінетах.
Колись, у приступі юнацького максималізму, Борис спалив усі свої малюнки. Він про це не жаліє, тому що вважає, що в житті будь-якої творчої людини є етапи, коли кількість робіт переходить у якість. Виставка, на якій Борис зібрав роботи інвалідів з чотирьох міст Херсонщини, довела, що він дійсно вийшов на новий етап – він не тільки реалізує себе, але й веде за собою інших. Це схоже на подвійний інвалідний візок, який називається “тандем” – Борис сконструював його для участі у спортивних змаганнях: їздити на ньому можна і поодинці, проте разом – набагато швидше...

http://old.vgoru.org/old/modules.php?name=News&file=article&sid=6988

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини