«Біла ворона» у світлі рампи і в реальному житті

“Аве-е, Жанно, Аве-е, Ді-во” співає хор, славлячи, дівчину. Сьогодні, у сімнадцять років, вона має усвідомити свою визначну місію й відповідальність перед тими, хто дивиться на неї з надією. Спочатку перед мешканцями її рідного селища Домремі, а потім – перед сотнями тисяч простих французів.

Юна Жанна з дитинства була своєрідною “білою вороною” серед інших людей. Набожна, вона чула якісь дивні голоси. Дівчина вважала, що це промовляють до неї її святі покровителі. Звичайно, дивикуватість Жанни Д’Арк, мало кого цікавила, і довгий час на дівчину ніхто не звертав уваги. Доки на селище Домремі не напали бургундці, союзники англійців, окупантів Франції. У війни ніколи не буває шляхетного обличчя. Вона завжди супроводжується насиллям. Рятуючись від спроби зґвалтування, Жанна випадково вбиває солдата. Муки сумління та намагання зрозуміти, що відбулося, допомагають Жанні усвідомити свою місію – вона мусить звільнити народ Франції від загарбників. Так сімнадцятилітня дівчина опиняється на чолі багатотисячного народного війська, яке отримує перемогу за перемогою над військами супротивника. Завдяки перемогам тендітної Діви стає можливою коронація нового французького короля і звільнення з під влади чужоземців стратегічних французьких міст.
Це – сюжет рок-опери “Біла ворона”, твору про велич нації і долю пророка. Людини, яка випереджає свій час, веде за собою, створює нові правила і нові етичні стандарти, перемагає. Але потім, коли вона зазнає невдачі, народ зрікається її. Такою була доля Христа – вилікувані, врятовані ним люди, що поклонялися йому, згодом кричали: “Розіпни його!”.
Так само ті, хто раніше кричав “Аве, Жанно!”, потім кричали: “Відьма! На вогнище її!”. А вже скільки разів, у наш час, ми зрікалися своїх “пророків-поводирів”, реформаторів.
“Біла ворона” – своєрідна режисерська проекція нашої дійсності на минуле. Франція 15 століття, пробуджена покликом та перемогами Орлеанської діви, після довгих років поневолення сп’яніла від свободи і не помітила, як владна верхівка за рахунок народу вирішувала свої корисливі справи. Король утверджувався у праві на престол, Церква прибирала до рук людські душі та землі. Хапали зараз, а потім – нехай буде, що буде, навіть союз із загарбниками-англійцями, навіть втрата частини країни.
Хіба не так і українці, прокинувшись від тоталітарного гіпнозу та радянської пропаганди, сп’янівши від свободи, не зуміли вчасно побачити та зупинити розграбування національного багатства. Ми не змогли протидіяти передачі майже всього вітчизняного флоту чужоземній країні, не змогли зберегти свою енергонезалежність.
І після помаранчевої революції ми знов піддалися ейфорії свободи, забувши про те, що мало зробити революцію – потрібно навчитись розпоряджатись свободою та контролювати нами ж обрану і приведену на політичний Олімп владу.
“Біла ворона” – це перша рок-опера (та й ще українською мовою) на Херсонській театральній сцені. Це сильні віртуозні голоси, емоційна гра та могутня енергетика, що створює то атмосферу радощів заручин Жанни з Жюльєном (на початку), то майже реальну трагедію загибелі у полум’ї дівчини-полководця. Це роздуми про такі складні й неоднозначні питання, як парадоксальність релігії, яка водночас народжує і пророків (Жанна Д’Арк відрізнялась великою набожністю, і релігійні переконання відігравали головну роль у її місії визволительки), і наскрізь фальшиві релігійні інститути, які звинувачують пророків у єресі й відправляють на смерть.
Це роздуми про те, чи має право людина, хай навіть заради найвеличнішої мети, зрікатись кохання? Жанна зреклась свого кохання до Жюльєна заради визволення нації. І потім Жюльєн сприяв її загибелі. Чи не було це Божою карою за зречення найдивнішого і наймогутнішого почуття у Всесвіті?
Загалом можна сказати, що рок-опера “Біла ворона” – це взірець українського театрального мистецтва. Особливо треба відзначити успіх солістки, виконавиці ролі Жанни. Молода актриса Юлія Вдовенко (до речі, народилася й виросла на Херсонщині) свого часу була переможницею Чорноморських ігор, а нині продемонструвала не лише гарні вокальні дані, а й дуже талановиту драматичну гру.
Залишається сподіватись, що це не остання театральна вистава подібного жанру, яку зможе побачити херсонський глядач.

http://old.vgoru.org/old/modules.php?name=News&file=article&sid=4009

 

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини