Як «Щедрик» підкорив світ

Святкова пісня «Щедрик» уже більше століття підкорює світ. Її автором був відомий композитор Микола Леонтович. У 1916 році вперше цю пісню виконав хор Київського університету (нині – Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка). І з цього часу почалася тріумфальна подорож композиції світом.

У 1919 році завдяки хору Олександра Кошиця про неї дізналися у Європі, а в 1922 році – у США. Пісня настільки підкорила європейців та американців, що її почали перекладати та адаптувати під різні мови. Сьогодні вже існує кілька десятків варіантів композиції  англійською, німецькою, іспанською, японською та іншими мовами. До речі, англомовні варіанти пісні використовувалися в популярних фільмах: «Сам удома», «Сам удома 2», «Міцний горішок 2», «Гаррі Поттер», тощо.

Але розберемося, з чого все почалося? Чому «Щедрик» підкорив світ у першій половині XX століття?

Взагалі, композитор Микола Леонтович працював над своїм твором майже все життя. Відомі п’ять редакцій «Щедрика», які були написані у період з 1901 по 1919 роки. Історики впевнені, що цей справжній український бренд  у ті часи  став культурним та політичним інструментом боротьби з більшовицькою Росією. Демонстрацією того, що українці мають свою етнічну ідентичність. 

Які ж події відбувалися у той час? Та як святкова пісня стала символом боротьби за незалежність Української Народної Республіки* (далі - УНР)? У січні 1919 року більшовицькі війська вели активний наступ на наші землі, завойовуючи все більше і більше територій. Для захисту держави на Паризьку мирну конференцію** вирушає українська делегація, щоб отримати допомогу з боку військ Антанти***. І ось тут одразу виникла проблема. Бо не всі європейські політичні кола сприймали українців як окрему націю. Наприклад, французький консул Еміль Енно ще в листопаді 1918 року говорив, мовляв, Україна є південною Росією, і ніколи не мала своєї історії, національності та етнографічної окремості. І цю проблему український уряд намагався вирішувати не тільки політичною, але й культурною дипломатією. 

Один із керівників УНР Симон Петлюра організував виїзд відомого на той час хору Олександра Кошиця та інших український діячів культури до Західної Європи. Для цього 24 січня 1919 року Директорія УНР затвердила спеціальний закон про ці європейські гастролі. І вже 11 травня відбувся прем’єрний концерт у Національному театрі Праги, де європейська спільнота вперше почула пісню «Щедрик» у виконанні хору Кошиця. Чеські видання цей концерт охарактеризували, як тріумф: «Українці прийшли і перемогли» (журнал "Hudebni revue", 1919 рік). Потім артисти виступали у Відні, Женеві, Базелі, Берні, Лозанні та Цюриху. Тільки в Австрії було написано понад 60 позитивних рецензій на виступи хору. Як бачите, урядовці УНР не прогадали з гастролями, бо   європейці почали розуміти, хто такі українці, відділяючи їх від росіян.

У листопаді-грудні 1919 року відбулося турне французькими містами Тулуза, Марсель, Ніцца та Ліон. Усього було дано 25 концертів за два місяці перебування у Франції. Відомий професор Сорбонни Шарль Сейньобос взагалі порівняв виступ українського хору з творами Вагнера. А тулузький професор Жорж Гьюро у своїй статті виданню "L`express du Midi" обурювався, чому це Росія приховала від французів цілий пласт культури – українську культуру.

Хоча французький прем’єр-міністр Жорж Клемансо найбільше виступав проти відділення України від Росії. До речі, він так не потрапив на концерт українського хору, хоча його запрошували. Але культурна місія викликала великий резонанс у західноєвропейській пресі. Також «Щедрик» підкорив німецьку, голландську, бельгійську, польську та англійську публіку. «Ми, вочевидь, і надалі жили б, не підозрюючи про дивовижну поезію і музику української душі», - так написав про композицію відомий бельгійський письменник Франс Гелленс.  

Взагалі, у 1919-1921 рр. хор Олександра Кошиця дав понад 200 концертів у 45 містах Європи. Їх виступи відвідали королі, президенти, прем’єр-міністри, міністри та відомі європейські культурні діячі. На жаль, культурна дипломатія УНР досягає лише визнання української культури, але ніяк не змінює тактичної ситуації у війні з більшовиками. Антанта так і не підтримала українську незалежність. У цей час трагічно склалася доля автора цього світового хіта Миколи Леонтовича. У січні 1921 року його вбив співробітник ВНК****, який намагався пограбувати будинок батьків композитора.                 

Гастролі хору Олександра Кошиця не завершилися на Європі. У 1922-1924 роках він їде підкоряти американські континенти. А у 1936 році композитор Петро Вільговський спеціально для радіо NBC створив англомовну версію, яка сьогодні відома у всьому світі, як «Carol of the Bells».

Завдяки геніальності Миколи Леонтовича пісня «Щедрик» стала не тільки українським атрибутом новорічних свят, але й для багатьох країн світу. Наприклад, в Англії цю пісню називають «новорічна серенада», в Канаді – «нововідкритий сфінкс», в Латинській Америці – «пісня великого чару».  

*Українська Народна Республіка - українська держава зі столицею в Києві, яка в 1917-1921 роках контролювала територію центральної, східної та південної України. 

**Паризька мирна конференція 1919-1920 років – міжнародна конференція, яка була скликана державами-переможцями для вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні.    

***Антанта - військово-політичне угрупування держав, основними членами якого були Велика Британія, Французька республіка та Російська імперія створена в 1904-1907 роки. Потім склад цього союзу змінювався. 

****ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія) - орган державної влади РСФСР в 1917-1922 рр., який був створений для боротьби з контрреволюцією і саботажем. 

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини