Як я врятувала дитину від війни. Історії матерів зі сходу

Юлія Гіді народилась і весь час живе в Станиці Луганській. За фахом – учителька фізкультури, зараз у декреті. В Юлії троє дітей, середній син Сашко цього року пішов до школи. Через близькість війни у хлопця були проблеми з мовленням, до першого класу його готували логопед і психолог. Свои.City дізнавались, як родини у прифронтовій зоні та переселенці допомагають дітям долати наслідки війни.

За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні за жовтень 2019 року, понад 200 тисяч дітей проживають у 20-кілометровій зоні по обидва боки лінії розмежування на сході. Також станом на 31 серпня 2020 року в Україні зареєструвались близько 1,5 млн переселенців. З них понад 170 тисяч – діти. Хоча вони поїхали від війни, вона травмувала їх психологічно.

Під час обстрілів казала сину, що за вікном «феєрверк, свято»

Ігорю 7 років, він захоплюється хімією і мріє стати скелелазом. Він любить лазити по деревах, й іноді разом з друзями будує на гілках «дім». Ще іноді він запитує в мами, де їхній дім. Родина Ігоря – з Донецька, через війну вони переїхали і шість років живуть у Броварах.

"Ігорьок постійно запитував мене, де наш дім, чому ми постійно переїжджаємо, – згадує Ольга Чепенець, мама Ігоря. – Зараз теж запитує, але рідко: мамо, ну у нас же там є дім, чому ми не там? Кажу, що там нічого цього нема, там старі люди. Я не бачу там на даний момент майбутнього для своїх дітей, для себе".

Ольга Чепенець

 

Жінка згадує, як син прокидався від обстрілів і запитував, що це.

"Казала, що феєрверк, свято, стріляють, – посміхається Ольга. – Колись він взагалі спав – добре, що в дітей міцний сон. Але ж я лякаюсь: звук, і я стискаюсь. Або присісти можу. Ось цей звук, вилітає... Потім ти бачиш у вікно це світло... Як вогник летить. І потім – бу-бух – і вібрація. І ця вібрація така сильна, типу землетрусу. Ти розумієш, що тобі ніде сховатися".

Спершу родина поїхала до родичів у Ростов – зі сподіваннями, що незабаром зможуть повернутися до Донецька. Але зрозуміли, що все затягується, з дитиною там небезпечно. Короткий час родина жила в Києві, а потім переїхала до Броварів. Мало хто хотів здавати квартиру переселенцям, ще й з малою дитиною. Зрештою родина знайшла квартиру, власниці якої було байдуже до прописки жильців. Одразу схопились за цей варіант і вже шість років живуть там.

Сини Ольги Чепенець Ігор та Андрій

 

Врятували сльози, дружба з переселенкою і психолог

"Коли ми приїхали до Броварів, на першому поверсі дуже стукали двері в під’їзд. Бух-бух, бах-бах. Я, напевно, місяць здригалася від цих дверей", – зізнається Ольга.

Спочатку жінка постійно плакала. Вона вважає, що сльози її і врятували. Потім подружилась з переселенкою з Луганська, разом вони прийшли до філії благодійної організації «СОС Дитячі Містечка Україна» в Броварах.

"Родина потрапила до нас, коли тільки переїхала. Тут у них не було знайомих, друзів, роботи, вони ніколи не були в цьому місці. У родини було дуже багато страхів, переживань, і це відображалось на емоційному стані дитини", – констатує Ольга Пензюр, соціальний педагог «СОС Дитячі містечка Україна» у Броварах.

Соціальний педагог Ольга Пензюр

Соціальний педагог Ольга Пензюр

Ігор був дуже активний, йому було важко зосередитися. Також бракувало самостійності: 5-річний хлопець одягався за допомогою батьків. Соціальний педагог каже, що Ігор не відчував себе в безпеці. Вона порадила записати Ігоря в спортивну секцію. Тепер хлопець ходить на ушу, одразу після знайомства з нами він показує прийоми цього бойового мистецтва.

Ольга Чепенець за час життя в Броварах вивчилась на соціального педагога. Вона хоче, коли підросте молодший син Андрійко, працювати психологом. Ольга пояснює:

– На мою думку, якщо родина відвідує психологів, в якийсь момент вона стає щасливішою. І я хочу теж робити сім’ї щасливішими. Дітей, мам, тат.

У групі в дитсадку лише одна дитина не мала проблем з мовленням

Жителька Станиці Луганської Ірина Артюшенко у 2013 році народила сина Олега. Її рідне селище наразі є крайньою точкою, підконтрольною українській владі, там знаходиться пункт пропуску на лінії розмежування з окупованими територіями. У 2014-2015 роках селище сильно обстрілювали.

"Ненадовго ми виїжджали, бо сину було півроку. А потім повернулися, живемо весь час тут, – каже Ірина. – Коли не сильно стріляли, Олег спав. Коли дуже сильно – було так, що вікна дзвеніли – прокидався, плакав. Зі мною ще брат живе, то він весь час говорив, щоб біля вікон не ставали. А так загалом нічого. Пролітало повз нас, а де приземлялося – не знаю".

Ірина Артюшенко

Ірина Артюшенко

Олегу було складно розмовляти, і родині допомогли у місцевому офісі «СОС Дитячі Містечка Україна».

"До нас звертаються родини, які розуміють, що не зможуть самостійно впоратися з якоюсь кризовою ситуацією в житті", – пояснює Катерина Профатілова, соціальна працівниця «СОС Дитячі Містечка Україна» в Станиці Луганській.

Якщо у 2014-2016 роках до організації зверталися насамперед, щоб отримати їжу, засоби гігієни та іншу матеріальну допомогу, то сьогодні це відходить на другий план. За словами Профатілової, батьки починають бачить наслідки конфлікту в розвитку і поведінці дітей. Тому стало більше людей, які просять про допомогу психолога та логопеда.

Шестирічний Олег зі Станиці Луганської зі своїми тваринами

Шестирічний Олег зі Станиці Луганської

"Торік ми працювали в дитячому садку, і лише одна дитина з групи, яка йде в школу, говорила без порушень мовлення. Усі інші мають їх, – додає Профатілова. – Фахівці зазначають, що це специфіка території, на якій ми проживаємо. Тому що стресові емоції, які переживала мама під час вагітності, те, що дитина чула в грудному віці, безумовно, впливає на розвиток".

Катерина Профатілова

Катерина Профатілова

Мама – крутіша за супергероя

Юлія Гіді з дітьми у 2014-му виїжджала зі Станиці Луганської. Повернулась у 2015-му.

"Їхали, поки були бойові дії. Коли повернулися, треба було відновлювати будинок – там прямі влучення були", – каже Юлія.

Її син Саша, який цього року пішов до першого класу, мріє стати футболістом. Ганяти м’яча – його улюблена справа. Коли запитуємо хлопця, хто для нього крутіший за супергероя, одразу відповідає: «Мама». Бо вона захищає.

5-річний хлопчик Саша зі Станиці Луганської з роботом в руках

Сашко – син Юлії Гіді

У Саші були проблеми з мовленням, його водили до логопеда в «СОС Дитячі Містечка Україна», підготували до школи. Молодшу доньку, яка народилась у 2018-му, з трьох місяців водять на розвиваючі заняття до цієї благодійної організації.

"Мама звернулася до нас за допомогою психолога для корекції тривожних станів дітей. А також – щоб логопед допоміг підготувати дитину до першого класу, – каже Оксана Шпак, соціальна працівниця «СОС Дитячі Містечка Україна», яка веде родину Гіді. – Саша був у групі підготовки до школи «Майбутній школярик». Там розвивають пізнавальні й творчі здібності дитини, адаптують її до дитячого колективу, навчального процесу".

Першокласник Саша, його мама Юлія Гіді та соціальна працівниця Оксана Шпак

Першокласник Саша, його мама Юлія Гіді та соціальна працівниця Оксана Шпак

 

Сьогодні філія організації в Станиці Луганській супроводжує 104 родини, де виховується 200 дітей.

"Головна мета нашої роботи – попередити соціальне сирітство і зберегти для дитини рідну сім’ю", – підкреслює Катерина Профатілова.

На сьомому році війни в Україні не існує державної програми реабілітації дітей, постраждалих від бойових дій. Тому поки це є справою благодійних фондів, волонтерів, громадських організацій і самих родин.

Якщо ви бачите, що близькість бойових дій вплинула на психологічний стан і поведінку вашої дитини, шукайте можливостей допомогти їй. Розповісти про такі опції можуть у соціальній службі міста чи району. Організація «СОС Дитячі Містечка Україна» має філії у Києві, Броварах, Сєвєродонецьку, Старобільську та Станиці Луганській.

Проєкт «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини