fbpx
Вхід

Дмитро Павличко: «Я відчув себе українцем у 1 класі»

Ім'я поета, перекладача, літературного критика, політичного діяча Дмитра Павличка добре відоме в Україні. І попри складність і недвозначність життя, він завжди був і залишається патріотом своєї держави. А 15 листопада Дмитро Васильович зустрівся з учительською громадськістю Херсонщини в Академії неперервної освіти.

На початку зустрічі поет зазначив, що з нашим містом його пов'язують давні дружні зв'язки з херсонськими митцями Анатолієм Кичинським, Аллою Тютюнник, Леонідом Бондарчуком: "Я думав про них, коли вирушав до вашого міста, ці люди близькі і дорогі мені." Дмитро Васильович повідомив, що незабаром виходять з друку два томи його політичної прози, а в подарунок Академії передав свій "свіжий" десятитомник із власною поезією й перекладами.
"Я дуже добре пам'ятаю, – згадує поет, – своє навчання у польській школі, в яку змушений був віддати мене батько, щоб отримати роботу на дорозі й прогодувати сім'ю. Вчителька, пані Вебер, змушувала нас завчити і розповідати віршик про "малого поляка", для якого головне – білий орел з герба Польщі. Так от, я категорично відмовився промовляти це вголос – "адже я – українець!" Але потім був вдячний долі за те, що прибув у якості Посла України до Польщі зі знанням польської мови. Дійсно, ніщо у житті не відбувається випадково. Перша віра у себе з'явилася теж після спілкування з іншою вчителькою — пані Луцишин, дружиною судді. Помітивши, як я тягнувся до знань, вона приділяла мені багато уваги, а якось навіть запросила до себе на обід. Там я вперше побачив гарні срібні виделки і вишуканий посуд, і ...страшенно розгубився. Виделка разом зі шматочком м'яса впала під стіл просто на мої брудні босі ноги, я підняв її і з'їв м'ясо. Чоловік вчительки швиргонув виделку з ножем на стіл і вибіг з їдальні. Вона – за ним, а я через причинені двері почув їхню суперечку. На гнівні докори чоловіка вона відповідала: "Ти не знаєш, що з цього хлопчини буде, а з нього дійсно таки щось буде!" Дуже часто слово підтримки, своєчасно сказане учителем, може круто змінити життя його вихованців. На жаль, наша біда в тому, що в радянські часи ми практично не мали високорозвинутого вчительства, а лише зашорених і заляканих байками офіційної влади про бандерівців. Так, коли я у ті часи їздив Україною з читанням своїх віршів, у багатьох школах мені влаштовували показові "суди", закликаючи опам'ятатися, а в одній із шкіл директор разом із учнями навіть виганяли мене...камінням."
Нині інші часи, і вчителі з задоволенням слухали поезії митця, творчість якого сьогодні вивчають одинадцятикласники. Миттєво розійшлися по руках маленькі збірочки поета, а ті, кому не вистачило, випрошували у колег хоч одну з трьох – щоб отримати автограф Павличка.
Адже людина, яка написала "Два кольори", вже заслуговує на безсмертя. Початкові рядки цієї відомої на весь світ поезії автор написав 29 лютого 1964 року на з'їзді комсомолу. А потім вони з Олександром Білашем, який поклав вірш на музику, чекали остаточного вердикту – дозволу виконати цю пісню Дмитрові Гнатюку. Пісня мала прозвучати під час концерту, присвяченого черговій річниці Жовтневої революції, тому зміст її прискіпливо вивчав дуже поважний чиновник. Йому не сподобалися останні рядки, бо, на його думку, не могло бути такого, що людина заробила при соціалізмі "лиш згорточок старого полотна". Довелося звертатися до Петра Шелеста, і він сказав Гнатюкові: "Знаю, який він впертий. Співай так, як є." "А потім,– згадує Дмитро Васильович, – була бесіда з хлопцями з КДБ, які заявили мені прямо в лоб: "Ви написали бандерівську пісню, адже їх прапор теж – червоно-чорний." Усі мої спроби довести протилежне розбивалися об їхню твердолобу впевненість у власній правоті, і, вже виходячи з кімнати і відчуваючи, що завтра буде арешт, я вигукнув: "І взагалі, це колір прапора Паризької комуни – подивіться в енциклопедії!" Причому сам був зовсім у цьому не впевнений, а коли прибіг додому, то одразу кинувся до книжки. І дійсно, пам'ять не підвела і врятувала мене."
Що стосується сучасної поезії, то Павличко переконаний, що, ставши дещо глибшою, вона багато втратила, "захворівши" на використання вульгаризмів і відвертої лайки. "Я вважаю, що національне і соціальне питання — це основне питання поезії. Ще Гомер в "Одісеї" писав: "Батьківщина – понад усе." Перечитайте Шевченкове "Мені однаково" – ось програма нашої літератури на віки."
Як і кожного справжнього патріота України, Дмитра Васильовича хвилює те, що відбувається в країні. "Наша біда – від нас самих, – говорить він. – Ми не вміємо, не здатні об'єднатися. А повна злагода буде лише тоді, коли мова об'єднає усіх. А поки що, після Богданових часів, продовжують панувати розбрат і руїна." Саме тому у багатьох його віршах – нестерпний біль і гнів за свій народ:

Це жах, коли своєї волі
Раби німотні й темночолі
Соромляться й не повстають,
Коли в обличчя їм плюють.

"Я – націоналіст, мої хлоп'ята", – пише Павличко. І це дійсно так. Відомий український кінорежисер Юрій Іллєнко в одному з листів зазначив:"Націоналізм – це зізнання в любові до своєї Батьківщини." Без коментарів.

http://old.vgoru.org/old/modules.php?name=News&file=article&sid=11204

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Публікації

Новости Херсона: самые свежие, важные, главные и актуальные события за сегодня (неделю, день, час). Аналитика и расследования. Онлайн портал «Вгору»

Новости Херсона – это то, что мы делаем лучше всех! Главная ценность любой новостной информации – ее свежеть и актуальность. Именно поэтому газета «Вгору» предлагает только самые свежие новости от первоисточников!
Наши журналисты постоянно находятся в поисках актуальных тем и событий для жизни города и области, поэтому, помимо рубрик «новости сегодня», «новости за день» и «новости за час», мы ведем аналитическую колонку «Главные и важные события за неделю».
Ведь читателям не всегда хочется просто следить за последними Херсонскими вестями онлайн, но и проанализировать серьезные аналитические материалы, где проблематика разкрывается более широко и присутствует авторский взгяд на происходящее.
Благодаря разделению статей по категориям, каждый легко может найти те херсонские новости, которые его интересуют. Вся информация разбита на следующие группы:
• Власть • Реформы • Расследования • Криминал • Культура • Здоровье • Спорт

Например, для любителей острых ощущений есть криминальные новости Херсона. Здесь информация с оперативных сводок правоохранительных органов, о раскрытии преступлений, дорожно-транспортные происшествия, незаконные действия людей в погонах и многое другое.

Об отношениях государства и народа, чиновников и простых людей можно узнать из разделов политика и экономика. Здесь размещаются статьи о политической жизни Херсонщины. Освещается работа мэрии, депутатов, городского и областного советов и других органов государственной власти: какие вопросы рассматривались, какие сделаны выводы и приняты решения. Комментируется деятельность различных политических партий и сил. Обсуждаются также события и мероприятия, посвященные работе предприятий города и области, сельскому хозяйству и другим сферам промышленности и экономики.

Сторонникам здорового образа жизни предлагается ознакомиться с новостями спорта и туризма. А можно почитать, что нового происходит в сферах здравоохранения и экологии в соответствующих разделах. Ведь многих интересует, как государство беспокоится о здоровье граждан.
И, конечно же, наш портал не обошел стороной культурную жизнь города. В соответствующем разделе можно ознакомиться с новостями херсонщины в области культуры и искусства, узнать обо всех проходивших или предстоящих мероприятиях, концертах, фестивалях.
Мы поставили цель – оперативно и достоверно освещать постоянным читателям и гостям нашего интернет издания всё, что происходит в Херсоне и херсонской области. Мы хотим, чтобы никто, покидая страницы сайта, не оставался равнодушным к проблемам города и области в политике и экономике, в здравоохранении и образовании, в культуре и экологии. Чтобы мог искренне порадоваться успехам и достижениям херсонцев в социальной сфере, в бизнесе и спорте. И просто, пребывая в курсе событий, мог идти в ногу со временем.
Подробнее