| Шкільна освіта по-українськи як дзеркало деградації
|
|
Тетяна Крючкова,
“Вгору”
“Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів. Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула: Поїхали!...”.
Не дивуйся, шановний читачу, це – не уривок зі сценарію жорстокого “порно” з елементами садизму. Це – цитата із “Червоної Шапочки” – “старої казки на новий лад”, написаної українським сатириком Євгеном Дударем. І все б нічого, але надрукована “казочка”… у новому підручнику “Українська література” для… 8 класу. (Видавництво “Освіта”, Київ, 2008 рік). За новою Програмою 12-річної освіти. Підручник має гриф “Рекомендовано Міністерством освіти і науки України” (Наказ міносвіти і науки України № 179 від 17.03.2008 р.).
Знайома вчителька розповіла мені, як до школи прибігла мати одного з її учнів – саме восьмикласника – і, вкриваючись червоними плямами, нервово потрусила підручником: “Що це?!?”. Більше нічого довго не могла вимовити, а потім сказала, що писатиме до Міносвіти.
А що ж наша Червона Шапочка, “дівчина гарненька, ставненька. Нижню половину вроди якої облягали вичовгані джинси, а верхню…балахон”?
Виявляється, любляча матуся, відправляючи дочку до бабусі, поклала їй до кошика не лише пиріг, а й пляшку вина – щоб старенька підкріпилася. Але не судилося: онука, сівши під кущем, з’їла пиріг і випила вино. Потім запалила цигарку, а трохи згодом на неї натрапив нещасний Вовк. І сталося те, що сталося…(див. початок статті).
“Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку”. А потім взялася тероризувати бабусю, попередивши, що “Якщо маман питатиме, де я була, скажеш – у тебе ночувала”. Погрожуючи старенькій тим, що з’їсть її, дівчина забрала у неї пенсію. Хоробрий мисливець, проходячи лісом, почув схлипування бабусі і зайшов до хатинки. Але добре обізнана в законах і власних правах Червона Шапочка заявила: “А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний! Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабусю і приставав до мене. Тоді закукурікаєш”…
Цікаві виникають асоціації? Отож бо й воно. А закінчується казочка тим, що “неповнолітнє чадо” зникає у невідомому напрямку. Очевидно, у пошуках себе.
У передмові до підручника написано: “Ви матимете нагоду розважитися, щиро посміятися й критично оцінити деякі життєві явища, аналізуючи гумористичні й сатиричні твори…”.
Я вирішила з’ясувати реакцію на цей твір учнів-восьмикласників та випускників однієї з міських шкіл. Коли читала казку в 11 класі – була німа сцена, без посмішок. А потім – вибух обурення. Одинадцятикласники сказали, що подібне “творіння” – це неповага до них, а для восьмикласників взагалі шкідливо. “Ми, – зауважила одна з випускниць, можемо зробити правильні висновки, а 13-14- річні діти – навряд”.
Читаю твір у 8 класі – нестримний сміх, коментарі сумнівних сцен і – майже ніхто не засоромився. На моє питання, чи подобаються вам такі дівчата, більша половина хлопців відповіла, що так – “це круто”. А от старшокласники заявили, що подобаються “лише у певних ситуаціях – ну, Ви ж розумієте, у яких”. І ще я запропонувала учням обох класів завдання із цього ж підручника: “Придумайте один-два епізоди з життя Червоної Шапочки, проте обов’язково так, щоб продемонструвати, що поведінка дівчини до добра її не довела”.
Знаєте, якими були відповіді? “Завагітніла”, “Народила вовкулаку”, “Стала проституткою”, “Стала наркоманкою і рано померла”, “Почала грабувати людей разом із Вовком”.
Можливо, я чогось не розумію, але, здається, подібні “казки” зовсім не сприяють розвиткові “гарного естетичного смаку”, “вихованню людської гідності, порядності та інших моральних чеснот”, як це написано у згаданому підручнику. Навпаки – поглиблюють процес деградації значної частини української молоді, який, на жаль, зайшов дуже далеко. Повернення ж до справжніх моральних цінностей – процес важкий, тривалий, але необхідний.
Коментар юриста:
Прочитавши цю “казочку”, можу зробити висновок, що вона багато в чому суперечить Закону “Про захист суспільної моралі” і законодавству про середню освіту, що ставить як важливе завдання для школи розвиток морально-етичних якостей у дітей. Що я маю на увазі? Якщо прочитати казочку, то ми побачимо в ній неповагу до старших, причому, без вказівки на те, що це погано. Там же ми бачимо явно двозначні натяки на статевий акт головної героїні із Сірим Вовком (отут у нас і зоофілія, і педофілія, і просто еротика) і навіть згадування тюремних традицій (Червона шапочка погрожує мисливцеві, що заявить на нього в міліцію й у в’язниці він “закукурікає”. Думаю, наші читачі знають, що значить “півень” на тюремному жаргоні). Усе це разом, відповідно до Закону, не може бути в літературі, призначеній для неповнолітніх. А 13-річні діти явно до них належать.
Хочу нагадати, що за порушення вищенаведеного закону наступає адміністративна, а в окремих випадках – і кримінальна відповідальність.
Дмитро Ільченко
|
|
|
[12/02/2009]
|